Ефективність розвитку племінного свинарства південного регіону України

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ПЛЕМІННОГО СВИНАРСТВА В РЕГІОНІ
2.1 Стан і розвиток свинарства південного регіону
Свинарство – це високотоварна галузь сільськогосподарського вироб­ництва, яка
забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. Саме
на Україні свинарство завжди було традиційною галуззю виробництва тваринницької
продукції. По-перше, існують сприятливі умови для вирощування та відгодівлі
свиней, по-друге, є багато кваліфікованих спеціалістів для ведення галузі,
по-третє, самі господарські ознаки свиней, які мають високу відтворювальну
здатність, скоростиглість та оплату корму, високий забійний вихід.
Енергетичність продуктів забою гарантують їхню перевагу у виробництві м'яса
порівняно з іншими видами сільсько­господарських тварин. За медичними нормами
харчування в загальному обсязі виробництва м'яса свинина повинна становити не
менше 40%. Був час, коли свинина в загальному виробництві м'яса в Україні
складала 58% [139].
Свинарство розвинуте в багатьох країнах світу, в першу чергу в районах з
інтенсивним землеробством. Поголів'я свиней у світі станом на початок 2002 року
становило понад 912,7 млн. голів. Майже половина його зосереджена в Азії. Перше
місце у світі по чисельності поголів'я займає Китай. Галузь свинарства
розвинута на високому рівні в Данії, США, Бразилії, Франції, Великій Британії
та інших країнах світу. На початок 2002 року Західна Європа мала поголів'я
свиней понад 200 млн. голів, а країни СНД лише 80 млн. голів. За 2000-2001 роки
ними було вироблено 17,7 млн. тонн свинини, на 2002 рік було зроблено прогноз,
за яким планується виробити 18 млн. тонн. Споживання свинини на душу населення
в цих країнах у середньому за 2001 рік становило 44 кг. Свинарство є галуззю з
достатньо швидкою віддачею капіталу, не випадково розвинуті країни світу
приділяють свинарству значну увагу [173].
Економічна криза негативно вплинула на розвиток галузі в Україні. Основними
причинами кризового стану у свинарстві, крім цінового фактора, були
нестабільність розвитку селекційно-племінної роботи, недостатнє забезпечення
поголів'я повноцінними кормами, низька окупність витрат у галузі, низький
рівень відтворення стада та його збереження. Найбільша чисельність свиней в
усіх категоріях господарств була в 1971 році, а саме 21,4 млн. голів, а
найбільше виробництво свинини було зафіксоване в 1989 році – 1576 тис. тонн.
На 1 липня 2002 року загальне поголів'я свиней в Україні становило 9415,5 тис.
голів та було вироблено 1120,6 тис. тонн м'яса всіх видів у живій масі. За 2001
рік було вироблено 676 тис. тонн свинини, що на 57,1 % менше, ніж за 1990 рік,
але порівняно з результатами діяльності 1999 року цей показник на 3% вищий. На
ринок від сільськогосподарських підприємств по всіх каналах реалізації надійшло
101 тис. тонн свинини, від реалізації якої господарства отримали 298,5 млн.
грн. збитків [156].
В Україні на початок 2002 року налічувалося 9012 господарств різних форм
власності, які займаються виробництвом свинини, що становить 70,3% від усіх
сільськогосподарських підприємств. На півдні України зосереджено 1095
господарств або 12,2 % від загальної кількості, які займаються свинарством
[157].
В останні два роки більшу частину свинини виробляли особисті селянські
господарства (ОСГ). Так, за 2001 рік на один двір особистих селянських
господарств було вироблено 199 кг м'яса всіх видів [156]. Фермерство поки що
слабо впливає на виробництво тварин­ницької продукції, хоча в багатьох країнах
світу сімейні фермерські госпо­дарства є головними у тваринництві. Нині
фермерські господарства віддають перевагу вирощуванню сільськогосподарських
культур продовольчого призначення, а тваринництвом займатися не хочуть і не
можуть, тому що отримати високий рівень прибутку від реалізації тваринницької
продукції є досить проблематичним. Їхня частка у виробництві свинини становить
лише 1%, в середньому на одне фермерське господарство країни припадає лише
2 свині. (рис .2.1.).
Рис. 2.1. Питома вага виробництва свинини господарствами
різних форм власності України за 2001-2002 роки
В середньому по Україні господарствами всіх форм власності за 2001-2002 роки
було вироблено на 13,5% більше свинини, ніж за 1999-2000 роки. Це викликано, в
першу чергу, розвитком свинарства в особистих селянських господарствах [156].
Шляхи стабілізації та розвитку свинарства в різних зонах країни мають свої
особливості, однак у кожному племінному та товарному господарстві зараз є
можливості покращити стан справ, підвищити ефективність вироб­ництва
продукції.
На території України, за класифікацією Качана Є.П., виділені три економічних
регіони, а саме: східний, західний і південний [63]. До південного регіону
відносяться Миколаївська, Одеська, Херсонська області та АР Крим.
Згідно районованої спеціалізації степова зона України – це унікальна щодо
природних умов зона виробництва зерна, в тому числі цінних сортів пшениці. Тут
повинна бути зосереджена стратегічна за значенням галузь виробництва зерна
кукурудзи. Товарна продукція господарств повинна доповнюватися олійними
культурами та продукцією свинарства.
На початок 2002 року в рейтингу виробництва м'яса всіх видів південний регіон
займав 2 місце, поголів'я свиней в усіх категоріях господарств регіону
становило 919,2 тис. голів, що становить 10,8% від загального поголів'я в
Україні. (рис. 2.2.)
Рис. 2.2. Структура поголів'я свиней у господарствах
південного регіону України на початок 2002 року
В сільськогосподарських підприємствах різних форм власності пого­лів'я
становило 33,3% від загального в регіоні, в т.ч. в особистих селян