РОЗДІЛ 2
Сучасний стан та органійно-економічний механізм ринку
великої рогатої худоби в Україні
2.1. Організаційно-економічний механізм регулювання розвитку ринку
великої рогатої худоби в Україні
Завданням цього розділу є дати економічну оцінку виробничому потенціалу по
вирощуванню великої рогатої худоби як суб’єкта, що формує пропозицію на ринку;
дослідити та узагальнити існуючі маркетингові канали продажу;проаналізувати
механізм ціноутворення та систему державної підтримки товаровиробників по
вирощуванню великої рогатої худоби; визначити квоту внутрішнього споживання
м’яса яловиччини, що визначає попит на її сировину; виявити дію законодавчого
поля на розвиток ринку великої рогатої худоби. Тобто, зробити комплексний
аналіз стану попиту і пропозиції товарної великої рогатої худоби та економічним
відносинам між агентами цього ринку.
Розглядаючи сучасну структуру та економічні відносини, що складаються між
агентами ринку худоби є важливим проаналізувати рамки законодавчого поля, в
яких діє і функціонує ринок великої рогатої худоби.
Всі законодавчі документи що діють на території України з метою регулювання
ринку худоби можна умовно поділити на декілька напрямів:
* формування інфраструктури ринку худоби – організація аукціонів, що є
об’єктивною необхідністю нормального функціонування економіки будь-якої країни.
Для регулювання цього напряму прийнято Укази Президента України від 6.06.2000
року № 767 “Про заходи щодо формування та функціонування аграрного ринку”, “Про
заходи щодо стабілізації ситуації на споживчому ринку та розвитку тваринництва
в 2001-2001 роках” від 17 лютого 2001 року № 100 та Положення “Про організацію
та проведення аукціонів живої худоби та птиці” від 5.06.2002 року № 153/44.
* внутрішня підтримка тваринницької галузі, політика яку проводить держава з
метою відродження тваринницького ресурсу на Україні регулюється Законом України
“Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року, Постанова Кабінету
Міністрів України “Про порядок нарахування, виплат і використання коштів,
спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за
продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі” від 12
травня 1999 року, Наказ Міністерства аграрної політики України, Міністерства
фінансів України “Про затвердження порядку нарахування і виплат коштів
державного бюджету, передбачених для виплати доплат сільськогосподарським
товаровиробникам усіх організаційно-правових форм господарювання та фізичним
особам за проданий ними для забою переробним підприємствам і заготівельним
(закупівельним) організаціям молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових
кондицій” від 26 січня 2001 року (зі змінами в 2002 та 2003рр.).
* тарифне та позатарифне регулювання зовнішньої торгівлі живими тваринами та
м’ясом, діє на основі Законів України “Про Митний тариф України” за останньою
редакцією від 07.03.2002 року №3114-ІІІ та “Про вивізне (експортне) мито на
живу худобу та шкіряну сировину” № 181/96 від 07.05.96 року.
Зі становленням приватних підприємств ринкового типу, регламентованих Указом
Президента України від 3 грудня 1999 року державі належить і вподальшому
проводити реформи, щоб створити всі необхідні умови для подальшої плідної
роботи.
Для вдосконалення діяльності суб’єктів аграрного ринку та розвитку
інфраструктури урядом були визначені напрями для вжиття заходів, які
законодавчо були регламентовані в Укразі Президента України “Про заходи щодо
забезпечення формування та функціонування аграрного ринку”. Виконання
зазначених заходів передбачало створення дієвої інфраструктури продовольчого
ринку через застосування різних форм торгівлі: бірж, агроторгових домів,
аукціонів тощо. За результатами аналізу діяльності суб’єктів ринку великої
рогатої худоби були виявлені наступні недоліки, в тому числі і законодавчі.
Первинна приватизація м’ясопереробних підприємств виключає можливість їх
кооперації з сільськогосподарськими підприємствами. А початкова ідея
інтегрувати сільськогосподарське і агропереробне виробництво через передачу
сільським товаровиробникам 51 % акцій переробних підприємств залишається лише
ідеєю, яка навряд чи набуде реального втілення. На жаль, прийнятий в Законі
“Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” компромісний
спосіб приватизації власності переробних підприємств не допускає їх
реприватизації. Це означає, що переробні підприємства й надалі залишатимуться
монополістами, продовжуючи забезпечувати вищу дохідність свого виробництва в
порівнянні з сільськогосподарськими завдяки реалізації кінцевої продукції. Саме
ця обставина вимагає внесення до механізму економічних взаємовідносин
принципових змін. І без істотних змін умов розвитку ринкових відносин і
відносин власності в АПК такий спосіб інтеграції сільськогосподарського і
агропереробного виробництва не принесе очікуваного ефекту.
Дана ситуація примушує шукати інший, більш потужніший і ефективний механізм
такої інтеграції, який би узгоджував інтереси партнерів по виробництву кінцевої
продукції з сільськогосподарської сировини. Стосовно тваринницької галузі
потрібен механізм, який би чітко координував торговельні операції на ринку
худоби, інформаційно забезпечував би агентів ринку достовірною інформацією про
наявність худоби та реальними цінами на неї, проводив прості, прозорі
розрахунки між партнерами.
При обгрунтуванні такого механізму важливо врахувати практику економічних
відносин на ринку худоби в розвинутих країнах, де досить ефективним є механізм
аукціонної форми торгівлі худобою. Такий спосіб реалізації продукції є важливою
формою
- Київ+380960830922