РОЗДІЛ 2 СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В КОНТЕКСТІ
ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕДЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА РЕГІОНУ
2.1. Тенденції розвитку соціальної інфраструктури сільських поселень
Особливо актуальною в умовах трансформаційного процесу в аграрній сфері є
проблема важливості соціального розвитку регіонів як чинника ефективності
використання всіх складових аграрного ресурсного потенціалу, у тому числі і
трудових ресурсів; необхідності урахування забезпеченості сільських регіонів
об’єктами соціально-культурного призначення при аналізі економічних явищ та
тенденцій; доцільності формування збалансованого співвідношення економічної і
соціальної складових суспільного розвитку сільських регіонів.
В сільській місцевості проживає зараз і в найближчій перспективі проживатиме
близько третини населення України, основна частина якого зайнята в аграрній
сфері виробництва. Село не тільки виконує функцію продовольчого забезпечення
держави, а й залишається носієм і продовжувачем самобутніх матеріальних,
культурних, моральних надбань і традицій минулих поколінь. У селі
сконцентрована значна частина соціально-економічного потенціалу суспільства.
Дискримінаційні заходи щодо селянства в дореформений період, економічна криза
1990-х рр. призвели до занепаду села, що характеризується значним перевищенням
смертності над народжуваністю, скороченням чисельності сільського населення,
руйнацією сільської соціальної інфраструктури, зростанням безробіття, відтоком
найбільш активної частини селян у місто. Мешканці багатьох сіл втрачають
можливість отримувати за місцем проживання найпростішу медико-санітарну
допомогу, навчати дітей, користуватися послугами культурно-освітніх,
торговельних і побутових закладів, реалізувати продукцію особистих підсобних
господарств. Багато сіл залишилося поза сферою обслуговування громадського
транспорту. Обсяги будівництва житла скоротилися вдвічі, а об’єктів
соціально-культурного призначення – у десять разів [126, с. 147].
На сьогоднішній день ще не в повній мірі сформовані і практично не працюють
нові ринкові механізми функціонування економіки. Йде процес затухання
інвестиційної діяльності, спаду виробництва, зростання чисельності безробітних.
Відбиток негативних явищ, які виникають в Україні в цілому, вплинув у певній
мірі і на ситуацію в Житомирській області (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Соціально-економічні показники Житомирської області за 2002-2004 роки*
Показники
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2004 в % до 2002
Продукція сільського господарства (у цінах 2000 року), млн. грн.
1231,4
1072,4
998,9
81,1
у тому числі:
продукція рослинництва
697,2
596,7
521,7
74,8
продукція тваринництва
534,2
475,7
477,2
89,3
Природне скорочення населення, чоловік
7945
8561
8486
106,8
Чисельність зареєстрованих безробітних (на кінець року), тис. чол.
14,9
27,5
42,9
у 2,9
рази
Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців, грн.
201
214
218
116,8
в тому числі:
працівників сільськогоспо-дарських підприємств
262
277
276
108,6
* Розраховано за даними Житомирського обласного управління статистики
Із даних таблиці видно, що продукція сільського господарства в порівняльних
цінах 1999 року в цілому по області в 2004 році порівняно з 2002 роком
знизилась на 232,5 млн. грн, або на 18,9%, в тому числі продукція рослинництва
і тваринництва відповідно на 175,5 і 57,0 млн. грн, або на 25,2 і 10,7%. В свою
чергу, за відповідний період показник природного скорочення населення
збільшився на 541 чол., або на 6,8%, а кількість зареєстрованих безробітних
збільшилась на 28 тис. чол., або в 2,9 рази. Середньомісячна заробітна плата
працівників сільськогосподарських підприємств у 2002 році становила 262 гривні
і зросла на 22,6 відсотка у 2004 році. Враховуючи ціни на продовольство на
місцевих ринках та тарифи за комунальні послуги, різного роду побутового
обслуговування, платоспроможність населення низька при такій середньомісячній
заробітній платі та плюс до цього і її несвоєчасній виплаті.
Стосовно демографічної ситуації в Житомирській області – вона погіршується.
Так, за 2003 рік в області народилося 14118 чоловік (3,4% до даних по Україні),
а померло 22604 чоловік (3,1% до даних по Україні), природне скорочення
становить 8486 чоловік, або 2,8% до даних по Україні. Коефіцієнти природного
руху населення в 2003 році по області (на 1000 чоловік населення) становлять:
за чисельністю народжених – 9,7, за чисельністю померлих – 15,6, тоді як по
Україні відповідно ці показники складали 8,3 і 14,3. Різниця між коефіцієнтами
природного руху населення (-5,9 по області і -6,0 по Україні) вказує, наскільки
чисельність померлих переважає над чисельністю народжених (рис. 2.1).
Слід взяти до уваги, що не останнє місце серед чисельності померлих посідає
дитяча смертність, яка за період 1998-2003 роки була найвищою у 1999 році (рис.
2.2).
Смертність населення області обумовлена різними причинами, переважаючими серед
яких є: інфекційні та паразитичні хвороби, новоутворення, хвороби системи
кровообігу, органів дихання, органів травлення та інші хвороби, а також нещасні
випадки, вбивства, самогубства та інші зовнішні дії. Велику роль тут відіграє і
стан природного середовища, особливо це стосується таких районів, як
Коростенського, Овруцького, Народицького, Лугинського, Олевського, які
постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка
сталася 26 квітня 1986 року.
Рис. 2.1. Коефіцієнти природного руху населення в 2003 році (на 1000 чоловік
населення) [57,с. 6-7]
Рис. 2.2. Динаміка дитячої смертності (чисельність померлих на 1000 народжених)
в
- Київ+380960830922