розділ 2
Вибір напрямків, матеріали і методи досліджень
Дослідження за темою дисертаційної роботи виконувалися протягом 1996-2002 рр.
на кафедрі епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного
університету, в Українському науково-дослідному протичумному інституті ім. І.І.
Мечнікова, в обласних лабораторіях ветеринарної медицини і господарствах
Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Матеріалом досліджень були
корови і телиці з порушеннями репродуктивної функції, а також патологічний
матеріал від них. Аналіз проведено на 196051 коровах за статистичними даними
Управлінь ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської і Херсонської областей
за 1998-2002 рр.
Епізоотичну ситуацію з хламідіозу великої рогатої худоби в південному ренгіоні
України вивчали за результатами лабораторних досліджень на цю хворобу,
проведених в лабораторіях ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської і
Херсонської областей. Епізоотологічні дослідження проводили з використанням
комплексного епізоотологічного методу, «Методических указаний по
эпизоотологическому исследованию» [274], посібника «Методы эпизоотологического
исследования и теория эпизоотического процесса» [275].
Клінічні обстеження тварин і гематологічні дослідження проводили
загальноприйнятими методами в господарствах з значним відсотком порушень
репродуктивної функції у корів і телиць, в яких лабораторно підтверджувався
хламідіоз. В окремих господарствах лабораторні дослідження проводили в
лабораторії особливо небезпечних природновогнищевих інфекцій Українського
науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечнікова. Всього клінічно
обстежено 13833 тварини. Гематологічно досліджено 20 проб крові.
Патоморфологічні зміни вивчали на вимушено забитих тваринах, абортованих
плодах, мертвонароджених телятах. Матеріалом цих досліджень були: 3 абортовані
плоди; 5 мертвонароджених телят; 38 корів, нетелів і телиць парувального віку з
порушеннями репродуктивної функції, затримкою посліду та післяродовим
ендометритом; 14 корів і телиць з вагінітами, уретритами, цервіцитами,
метритами; 15 корів і телиць з тривалою неплідністю.
Матеріалом гістоморфологічних досліджень були гістологічні зрізи з органів
вимушено забитих корів, з господарств неблагополучних щодо хламідіозу, діагноз
в яких встановлювався комплексно на підставі епізоотологічних, клінічних,
патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень: РЗК; ІФА;
ізоляції хламідій на курячих ембріонах; мікроскопії мазків-відбитків фарбованих
за Романовським – Гімзою.
Для гістоморфологічних досліджень від забитих корів, після зовнішнього
обстеження органів, відбирали кусочки: дорзальної і уретральної ділянки піхви;
піхвової та маткової ділянки шийки матки; середньої частини уретри; маткових
трубок; середостінних лімфатичних вузлів; селезінки; печінки; нирок. Для
фіксації використовували 10% кальцій-формол за Бекером в модифікації Пірса та
рідину Карнуа. Технічна обробка матеріалу виконувалась за загальноприйнятою
методикою. Парафінові зрізи товщиною 5-8 мкм фарбували гематоксиліном і
еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном.
Всього в процесі роботи було виготовлено і досліджено 68 гістологічних
препаратів.
Виявлення, виділення і ідентифікацію хламідій проводили згідно «Методических
указаний по лабораторным исследованиям на хламидийные инфекции
сельскохозяйственных животных» [250].
Виявлення хламідій. Для виявлення хламідій із патологічного матеріалу готували
мазки або мазки-відбитки для світлової мікроскопії чи імунофлюоресценції. При
дослідженні матеріалу з допомогою світлової мікроскопії мазки чи мазки –
відбитки фарбували за Романовським-Гімзе. Препарати фіксували спирт-ефіром
(порівно) протягом 15-20 хвилин і фарбували фарбою Романовського-Гімзи в
розведенні 1:5 півтори-дві години, після чого їх промивали дистильованою водою
і висушували фільтрувальним папером. Фарбовані і висушені препарати розглядали
під імерсією в мікроскопі. Хламідії фарбовані за цим методом мали
темно-фіолетовий колір на синьому фоні клітин. результати мікроскопії вважали
позитивними при виявленні в препаратах хламідій, які мали круглу форму і
розміщувались окремо або скупчено всередині чи поза клітиною.
Метод імунофлюоресценції. Для дослідження методом імунофлюоресценції мазки чи
мазки-відбитки фіксували в охолодженому при мінус 15-200С (в морозильній камері
побутового холодильника) ацетоні протягом 15 хвилин. Препарати промивали
фізіологічним розчином, потім дистильованою водою і підсушували на повітрі.
Досліджували матеріал прямим методом імунофлюоресценції. На препарат наносили
флюоресціруючі хламідійні імуноглобуліни в робочому розведенні і витримували в
вологій камері при 370С протягом 45 хвилин. Препарати промивали 3 рази
фізіологічним розчином, висушували на повітрі і розглядали під люмінесцентним
мікроскопом МЛ-2. При отриманні позитивного результату імунофлюоресценції
специфічність світіння перевіряли в контрольних препаратах. Для цього на один
із фіксованих препаратів наносили імунну хламідійну, на другий – контрольну
негативну сироватки, витримували в вологій камері протягом 45 хв. при 370С.
Потім препарати промивали фізіологічним розчином, підсушували їх і обидва
препарати фарбували флюоресціруючим хламідійним імуноглобуліном, як вказано
вище. При позитивному результаті дослідження матеріалу методом
імунофлюоресценції в препаратах, фарбованих флюоресцируючим хламідійним
імуноглобуліном, виявляли яскраве світіння жовто-зеленого кольору гранул
круглої чи овальної форм, які розташовані поодиноко або скупченнями на
- Київ+380960830922