РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИНКІВ
Інвестування відіграє ключову роль як у національному, так і у світогосподарському розвитку, а особлива роль міжнародного інвестиційного ринку полягає в тому, що завдяки йому прямо чи побічно опосередковуються всі економічні взаємозв'язки, поєднується національна та інтернаціональна виробничо-торговельна діяльність з валютно-фінансовою сферою. За умов становлення глобального фінансового ринку з безпрецедентними обсягами портфельних інвестицій, що здійснюються переважно через інформаційно-комунікаційну фондову інфраструктуру, важливо дослідити, з одного боку, його власні закономірності функціонування та постійно оновлювану структуру, а з іншого - географію міжнародної акумуляції і перерозподілу інвестиційних ресурсів, виявити дійові механізми та інструменти регулювання інвестицій на різних рівнях з метою створення умов для ефективного національного економічного розвитку в умовах глобалізації.
2.1. Географія акумуляції і міжнародного перерозподілу інвестиційних ресурсів
Сучасні міжнародні інвестиційні процеси мають досить складну географічну структуру, що віддзеркалює не тільки власне світову інвестиційну кон'юнктуру, але й тенденції та особливості економічного розвитку окремих країн та регіонів.
Найбільш показові тенденції спостерігаються у міжнародному русі прямих інвестицій, що відображають статистичні дані міжнародних економічних організацій (додаток А).
До 2000 р. стан дослідженого нами [53] міжнародного прямого інвестування у регіональному розрізі віддзеркалював досить усталені тенденції:
* випереджуючі темпи зростання прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ) у порівнянні із темпами зростання світового виробництва і торгівлі. Так, потоки ПЗІ у 2000 р. збільшились на 18% і досягли 1,3 трлн.дол.США;
* все більша концентрація міжнародних інвестицій в розвинених країнах (3/4 світових інвестиційних потоків). Іноземні інвестиції в ці країни становили у 2000 р. близько 1 трлн.дол.США. Розвинені країни залишаються і основними донорами ПЗІ, зокрема, відтік капіталу з країн Тріади (США, країни Євросоюзу, Японія) до інших країн становить 82% від його світового обсягу (рис. 2.1);
* зменшення питомої ваги ПЗІ в країни, що розвиваються. Хоча обсяг ПЗІ до цих країн і збільшився на 240 млрд.дол.США, їх частка становить лише 19% у загальносвітовому обсязі проти 41% у 1994 р. На частку найменш розвинених країн припадає близько 0,3% світових обсягів інвестицій;
* зростання ПЗІ в країни Центральної і Східної Європи до 27 млрд.дол.США при їх відносно незначній частці (2%) у світових інвестиційних потоках.
Безперечно, що за умов переважаючої концентрації світового виробництва та доходів у промислово розвинених країнах і більша частина міжнародних фінансових активів, у тому числі ПЗІ, направлялась і розміщувалася у цих країнах. Вони були і є головними експортерами капіталу (рис. 2.1).
Стосовно країн, що розвиваються, то з точки зору прямого іноземного інвестування та з урахуванням рівнів і особливостей економічного розвитку, їх у порівняльному макроекономічному аналізі за методологією ООН поділяє на п'ять груп: нові індустріальні країни; країни - експортери нафти; офшорні зони; найменш розвинені країни; решта країн, які не увійшли до перелічених груп.
Рис. 2.1. Прямі зарубіжні інвестиції у світогосподарській Тріаді [47]
На початок 2001 р. у 123 країнах, що розвиваються, було нагромаджено ПІІ на суму понад 807 млрд. дол. (табл. 2.1).
Більше половини ПІІ зосереджено у 9 нових індустріальних країнах при зростанні як абсолютних обсягів, так і питомої ваги -з 45,8% у 1980 р. до 56,8% у 2001 р. До найважливіших причин такої інвестиційної привабливості необхідно віднести: наявність досить розвинених виробничих та експортних структур; становлення сучасної інфраструктури інвестування; зростаюча питома вага сфери послуг; висока ділова активність (за темпами економічного розвитку більшість країн даної групи значно перевершує розвинені країни). Серед нових індустріальних країн (НІК) чітко виділяється дві підгрупи: латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Мексика - 54,5% ПІІ) і азійська (Гонконг, Малайзія, Сингапур, Тайвань, Таїланд. Південна Корея).
Таблиця 2.1
Прямі іноземні інвестиції у країни, що розвиваються [263]
КраїниРоки1980199119992001всьогона 1 жителяВсього (123 країни)10792033740962693480762113197Нові індустріальні країни (9)494651566453517224571053786Бразилія174803714398839126281774Мексика8105325236656686836921Сингапур620328565586227806222959Малайзія60781411736778452032152Аргентина5344744225698360701010Гонконг17291341321769288694656Таїланд98179801723623104390Тайвань240597351573619848863Південна Корея114057271047814832324Країни - експортери нафти (20)33966117311150162175279665Індонезія10274388835060362147305Саудівська Аравія103064124141164404352074Нігерія240680731518717578148Єгипет2256110391409815568241Венесуела16043865697513701601Решта (12)8931924298436182811Найменш розвинені країни (39)18635082102591372596,2Решта країн (35)143853553575247114145403,5Перша підгрупа (8)6231227505323985581365Чилі8861006715547250561716Колумбія10613500681811752317Індія1177166755661121212Перу8981293547711058453Філіппіни1225209871689931140Туреччина107132051036431102Пакистан68818874570614043Марокко18991829903801138Друга підгрупа (27)8154127852200828564442
Випереджаюче нагромадження ПІІ у латиноамериканських НІК зумовлювалось: по-перше, широкомасштабною приватизацією (за 1990-1997 pp. вартість приватизованих економічних об'єктів становила 74 млрд. дол., в їх числі іноземними інвесторами - 60 млрд. дол.); по-друге, ефективним розвитком інтеграційних процесів у цьому регіоні (після вступу Мексики до НАФТА середньорічний приплив ПІІ у цю країну зріс з 3,95 млрд. дол.