РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Район дослідження розташований у північно-східній частині степової зони України на території двох адміністративних районів Дніпропетровської області - Павлоградського (околиці шахти Павлоградської) і Новомосковського (с. Андріївка). Він знаходиться в підзоні різнотравно-типчаково-ковилових степів [51]. Ріка Самара - одна з найбільших приток Дніпра - створює велике різноманіття екосистем на досить обмеженій території.
Клімат. Уся територія Дніпропетровської області розташовується в зоні помірних широт із досить активною атмосферною циркуляцією, переважаючим типом якої є західний перенос повітряних мас. Клімат області в цілому (і в районі досліджень також) помірно-континентальний. Ступінь континентальності збільшується з південно-заходу на північний схід, на що вказує збільшення амплітуди добових і цілорічних температур повітря.
Територія Дніпропетровщини піддана впливу Атлантичного океану і Середземного моря, з одного боку, і великого Євроазіатського континенту - з іншої.
Однією з особливостей клімату території є значне коливання погодних умов у різні роки. Помірно вологі роки змінюються різко посушливими, котрі нерідко супроводжуються суховіями [150,203]. Часи року відрізняються спекотною погодою влітку, тривалою й теплою осінню, нестійкою, але, часом, холодною зимою і дуже короткою весною. Протягом року вітряна погода спостерігається 270 - 296 днів. Швидкість вітру у середньому - 3,6 м/сек. Узимку переважають вітри східних та північно-східних румбів, улітку - західних і північно-західних [201].
Ще п'ятдесят років тому були характерними вітри - суховії, переважно весняні, рідше літні, із середніми швидкостями 6-10 м/сек. і падінням відносної вологості вдень до 23% і нижче. Показники середньомісячних температур у цій місцевості: січня - -5,6 градусів С0; липня - +22 градусів С0 [150]. Сумісна дія недостатнього зволоження (300 - 490 мм опадів у рік) і високих температур визначає в літні місяці сухість повітря, що збільшує дефіцит вологості й випаровуваність [150]. Основна кількість опадів (50%) випадає в літній період, часто у вигляді злив. Понад 20% опадів випадає у виді снігу, але сніговий покрив звичайно, малопотужний і відрізняється нестійкістю через часті відлиги [22]. Необхідно підкреслити, що атмосферні опади мають щорічні коливання.
Найбільш сонячними місяцями є червень - серпень, коли тривалість світлої частини доби сягає за місяць 280 - 310 годин, мінімальна ж величина приходиться на грудень, коли відзначається короткий день і велика ймовірність похмурої погоди.
У середньому спостерігається 85 - 90 днів протягом року, коли сонячне світло цілком відсутнє через наявність хмарності. Узимку щомісяця спостерігається 15 - 20 похмурих днів, улітку - 1-2 [150].
Рівнинний характер території області і найближчого оточення створює умови для безперешкодного проникнення різних повітряних мас. У зимовий період спостерігається інтенсивний міжширотний обмін повітря, викликаний циклонічною діяльністю.
Підстилаюча поверхня району досліджень, не дивлячись на досить розвинуту яружно-балкову мережу, наявність рік і водоймищ, сприяє лише формуванню мікроклімату окремих районів, але не впливає помітно на формування клімату території Дніпропетровської області в цілому.
Геоморфологія та ґрунти. Рельєф району досліджень має типовий для лівобережжя долинно-терасовий ландшафт. Кожна тераса утворюється в результаті діяльності ріки і має свій особливий мікроклімат, рельєф, ґрунт, рослинний і, до деякої міри, тваринний світ.
Досліджуваний район, за матеріалами Пасічного Г.В. [150] знаходиться на території Дніпрово-Донецької западини. Основні риси рельєфу Дніпропетровщини були закладені в олігоцені та ранньому міоцені, коли в результаті тектонічних рухів море залишило практично всю територію Українського щита, Дніпрово-Донецької і, частково, Причорноморської западини. У пліоцені, коли морський басейн знаходився далеко за межами Дніпровської області, виробилися річкові долини, наблизившись до сучасного стану; у них сформувалися високі (XVI-X) тераси. У четвертинному періоді утворилися низькі (IX-I) надзаплавні тераси, висока й низька заплави, сформувався сучасний рельєф [150].
Дніпрово-Донецькій западині відповідає Придніпровська низовина. Це являє собою приклад відповідного відбиття в рельєфі геологічної структури. Придніпровська низовина - це, в основному, древня долина Дніпра з надзаплавними терасами. До північного сходу нахили Придніпровської низовини поступово підвищуються й переходять у Полтавську лесову рівнину, за якою починається відріг Середньоруської височини. Придніпровська низовина являє собою рівнину із загальним ухилом поверхні зі сходу і північного сходу до Дніпра. Середня висота цієї низовини - 130 м. Найбільші висоти в межах області знаходяться в межиріччі Орелі й Самари (191 м), найменші - у заплаві Дніпра - 50-60 м. Таким чином, глибина розчленування рельєфу, що досягає 130-140 м тісно пов'язана з ярусністю рельєфу.
Долинно-терасовий ландшафт обумовлює формування ґрунтоутворюючих порід відповідно до кожної тераси.
I тераса - заплава. Переважає гривоподібний рельєф, вершини грив представлені сухуватими (СП1) і свіжими (СП2), а в зниженнях - вологими (СП3), сирими (СП4) і мокрими (СП5) місцезростаннями. Часто (особливо в центральній і притерасній заплаві) зустрічаються ті ж градації зволоження, але представлені глинистими ґрунтами (СГ). Нерідко тут переважають засолені варіанти (З). На загальному фоні чорноземних ґрунтів степової зони, завдяки розмаїтості геоморфологічних умов, у заплаві формуються лугові, болотні і, зрідка, засолені ґрунти.
II тераса - арена (чи піщана тераса) характеризується горбистим рельєфом, складається з піщаних (П) ґрунтів різних градацій зволоження. Поряд із нерозвиненими піщаними чорноземами (дерново-лучними ґрунтами) вона має вкрапленнями в негативних елементах рельєфу лугових та болотних ґрунтів.
Помітно
- Київ+380960830922