РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ ТА АЛГОРИТМІВ
УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПРОЕКТУ
Управління проектами та управління вартістю зокрема є дуже складним та трудомістким процесом з багатьма параметрами, критеріями та обмеженнями [112]. Крім того сучасне економічне становище країни, яке визначає зовнішнє оточення проекту та частково внутрішні конфлікти у проекті, створює певні умови, які характеризують процеси реалізації проектів, як виконання проектів в умовах невизначеності та ризику. Складність та масштабність проектів, необхідність визначення оптимального напрямку їх реалізації в умовах нестабільного економічного оточення, вирішення конфліктних ситуацій у середині проекту потребує відпрацювання ефективних управлінських рішень, що передбачає використання сучасних технологій методів та підходів теорії прийняття рішень.
2.1. Проблеми прийняття рішень по управлінню будівельними проектами
Відхилення вартості, яке спостерігається протягом виконання проекту, пов'язане з багатьма причинами, наприклад: помилками планування, проведенням тендерів, результати яких внесуть корегування до попередньої вартості, ризиками, які виникають на етапі реалізації, тощо.
Економічне оточення проектів взагалі та будівельних зокрема ставить ряд питань щодо напрямків їх ефективної реалізації. Насамперед це стосується процесів управління вартістю, часом, якістю та ресурсами проекту. Проблеми і задачі, які виникають під час реалізації будівельних проектів, потребують негайного вирішення, тобто оперативного прийняття управлінських рішень [56]. Зрозуміло, що такі рішення є дуже складними та приймаються з урахуванням багатьох параметрів та співвідношень між цими параметрами. Для розробки ефективних рішень використовують сучасні методи та програмні засоби, які дозволяють оперувати різними критеріями та підходами для визначення найбільш оптимального варіанту управління. Основними етапами розробки управляючих рішень є:
- отримання інформації щодо проблемної ситуації;
- визначення цілей;
- розробка оціночної системи;
- аналіз ситуації;
- діагностика ситуації;
- розробка прогнозу розвитку ситуації;
- колективна генерація альтернативних варіантів впливу;
- вибір основних варіантів управляючих дій;
- розробка сценаріїв розвитку ситуації;
- експертна оцінка основних варіантів;
- колективна експертна оцінка;
- прийняття рішення ОПР;
- розробка плану дій;
- контроль реалізації плану;
- аналіз результатів розвитку ситуації після управляючих дій.
Необхідність прийняття рішень в оперативному порядку ускладнюється відсутністю достатньої об'єктивної інформації, необхідної кількості статистичних даних без чого менеджер проекту може приймати лише суб'єктивні рішенні. Для запобігання виникненню можливих помилок користуються експертними методами. Для чого залучають до проекту команду експертів, консультантів та використовують експертні системи.
Оскільки процес прийняття рішень є дуже трудомістким та відповідальним, розроблено багато методів прийняття рішень, а також критеріїв оцінки запропонованих альтернативних рішень. Усі існуючи методи можна поділити на: прямі, компенсації, аксіоматичні, порогів незрівнянності та людино-комп'ютерні.
Прямі методи характеризуються заздалегідь відомою залежністю функції корисності від її оцінок по показникам якості та в свою чергу поділяються на кілько підгруп: метод зваженої суми оцінок критеріїв (адитивний критерій згортки); метод, який використовує мультиплікативний критерій згортки; метод, який використовує для вибору найкращого рішення критерії Севіджа, Гурвіца, Лапласа, мінімаксний критерій та інші; метод дерева рішень, у якому зведена оцінка альтернативного рішення розраховується як сума добутків ймовірностей виникнення можливих станів рішення та кількісних оцінок цих станів.
Методи компенсації полягають в відборі нееквівалентних показників якості для всіх альтернативних рішень та оцінку цих рішень на їх основі. Для здійснення аналізу методами компенсації використовують такі підходи: ранжування альтернатив, побудову кривих байдужості та інше.
Аксіоматичні методи користуються певними принципами (аксіомами) залежності функції корисності від оцінок по багатьом параметрам та базуються на теорії корисності фон Неймана та Моргенштерна, в основі якої лежать ряд аксіом, основними з яких є: аксіоми "слабого порядку", аксіоми по "ненормальності" в перевагах, аксіоми незалежності. Всі аксіоматичні методи спрямовані на прийняття рішень в умовах ризику, або в умовах невизначеності.
Методи порогів незрівнянності характеризує наявність певних правил порівняння альтернатив: альтернативи, які можуть порівнюватися та які не можуть бути порівняні (незрівнянні). Реалізація даного методі здійснюється при попарному порівнянні всіх можливих альтернатив та відбору завдяки бінарним відносинам "сильного" або "слабкого" порядку кращих альтернатив, які формують множину Парето. Наступним кроком є створення нових бінарних відношень для відбору альтернатив для наступної множини до тих пір доки не буде отримана певна кількість незрівнянних альтернатив.
Людино-комп'ютерні методи спрямовані на вирішення задач з частковою формалізацією проблеми. За допомогою діалогу людини з комп'ютером здійснюється поетапний вибір оптимального для певної моделі рішення з можливих альтернативних варіантів.
Оскільки управління вартістю здійснюється в умовах невизначеності або ризику, необхідно під час прийняття рішення користуватися певними правилами та критеріями. Якщо менеджер проекту доводиться приймати рішення в умовах невизначеності, то використовують наступні правила та критерії, для яких будується матриця значень альтернатив та можливих станів природи:
- Правило максимін (критерій Вальда). З матриці значень вартості по кожній альтернативі обираються стани природи, які відповідають мінімальним значенням вартості, потім з визначених таким чином мінімальних значень обирається максимальне. Даний підхід гарантує максимальне значення найгіршого результату.
- Правил