РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ.
МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб
Для вирішення поставлених задач було обстежено 231 особу, із них 49 осіб з НЦД по гіпертонічному типу, 38 хворих на ГХ I стадії, 96 хворих на ГХ II стадії та 48 - на ГХ III стадії. Серед загальної кількості хворих було 167 чоловіків у віці від 15 до 67 років та 64 жінки у віці від 30 до 69 років. Всі пацієнти знаходились на обстеженні або лікуванні в кардіологічному відділенні обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова у період з березня 1998 року по жовтень 2000 року.
Критеріями включення у дослідження були: наявність АГ (при виключенні симптоматичної артеріальної гіпертензії), недостатність кровообігу не вище IIА ступеня, відсутність заздалегідь відомих аутоімунних, ендокринологічних, гематологічних захворювань, відсутність будь-яких алергічних захворювань та алергічних реакцій, відсутність порушень функції печінки (нормальні показники обміну білірубіну, амінотрансфераз та інших печінкових проб) та нирок.
Серед загальної кількості пацієнтів було виділено (за віком) дві групи - особи з НЦД по гіпертонічному типу і хворі ГХ I стадії та хворі на ГХ II і III стадії. Оскільки дані групи хворих відрізнялись за віком, було обстежено дві окремих контрольних групи, репрезентативних за віком з основними групами.
В першу групу обстежених увійшли 49 осіб з НЦД по гіпертонічному типу та 38 хворих на ГХ I стадії. Середній вік пацієнтів з НЦД по гіпертонічному типу становив 18,41?0,39 роки, хворих на ГХ I стадії - 18,68?0,33 роки. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб, відповідного віку (середній вік 19,73?0,52 роки).
Діагноз НЦД формулювали згідно класифікації В.І. Маколкіна (1985).
При встановленні діагнозу НЦД по гіпертонічному типу враховувались наявність скарг на загальну слабкість, втомлюваність, емоційну лабільність, порушення сну, головні болі, головокружіння, напади серцебиття, поколюючий біль в ділянці серця, вказівки на підйоми артеріального тиску в анамнезі. Враховувались дані фізикального обстеження, електрокардіографії (ЕКГ), УЗД серця, дані огляду очного дна. Верифікація діагнозу проводилась за даними добового моніторування артеріального тиску.
Серед осіб з НЦД по гіпертонічному типу на загальну слабкість та втомлюваність скаржилися 27 (55,1%), на емоційну лабільність та порушення сну, переважно у вигляді сонливості у денний період - 12 (24,5%) та 10 (20,4%) осіб. Головний біль відмічали 34 (69,4%) пацієнти з НЦД по гіпертонічному типу, із них 6 (12,2%) осіб скаржились на періодично виникаюче відчуття головокружіння, 7 (14,3%) - на періодичний шум у голові. Поколюючі та ниючі болі в ділянці серця виникали у 20 (40,8%), напади серцебиття у 12 (24,5%) обстежених. 4 (8,2%) особи скаржилися на відчуття нестачі повітря.
Тривалість гіпертонічного анамнезу складала 1,89?0,25 роки.
При фізикальному обстежені у 3 осіб з НЦД по гіпертонічному типу було виявлено акцент II тону над легеневою артерією, у 5 осіб - короткий систолічний шум на верхівці, у 7 - систолічний шум у 5 точці. У 13 осіб зареєстровано ангіоспазм судин сітківки, у 5 - початкову ангіопатію судин сітківки. При аналізі ЕКГ у 2 обстежених було виявлено синусову брадикардію, у 5 - синусову тахікардію, у 5 - синусову аритмію, у 2 - міграцію водія ритму по передсердям.
Діагноз ГХ встановлювали на підставі скарг хворих, даних анамнезу, даних фізикального обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження згідно рекомендаціям ВООЗ (1999) з урахуванням доповнень робочої групи Українського наукового товариства кардіологів (2001).
Серед хворих на ГХ I стадії на загальну слабкість та втомлюваність скаржилися 25 (65,8%) обстежених, на емоційну лабільність - 21 (55,3%) обстежених. Порушення сну відмічали 19 (50%) хворих. Головний біль турбував 26 (68,4%) обстежених, із них 9 хворих скаржились також на головокружіння. Поколюючий біль у ділянці серця, напади серцебиття у стані спокою та при фізичному навантаженні зустрічались у 11 (29%), 7 (18,4%) та 13 (34,2%) хворих відповідно.
Тривалість гіпертонічного анамнезу у хворих на ГХ I стадії становила 2,57?0,36 роки.
У хворих на ГХ I стадії при фізикальному обстеженні було виявлено акцент II тону над аортою у 5 хворих, ангіоспазм судин сітківки - у 12 (31,6%), початкову ангіопатію судин сітківки - у 12 (31,6%) хворих. При аналізі ЕКГ у 3 хворих спостерігалась синусова брадикардія, у 5 хворих - синусова тахікардія, у одного - синусова аритмія.
У дослідження увійшли 144 хворих на ГХ II-III стадії, середній вік яких склав 50,68?0,64 роки. Діагноз ГХ II стадії був встановлений у 96 осіб (67,7%), ГХ III стадії - у 48 (33,3%) осіб.
ГХ II стадії поєднувалась з ІХС, стабільною стенокардією напруги I ФК у 6 (6,3%) хворих, II ФК у 13 (13,5%) хворих, III ФК - у 5 (5,2%) хворих. Аритмічний варіант ІХС спостерігався у 3 хворих на ГХ II стадії, нестабільна стенокардія - у 5 хворих.
ГХ III стадії поєднувалась з ІХС, стабільною стенокардією напруги II ФК у 3 (6,25%) хворих, III ФК - у 18 (37,5%) хворих. Аритмічний варіант ІХС спостерігався у 4 хворих на ГХ III стадії, нестабільна стенокардія - у 9 хворих. Серед хворих на ГХ III стадії 10 (20,83%) мали післяінфарктний кардіосклероз, 12 (25%) хворих перенесли гостре порушення мозкового кровообігу.
Наявність та ступінь ХСН визначали за класифікацією, запропонованою М. Д. Стражеско - В.Х. Василенко із доповненням робочої групи Українського наукового товариства кардіологів (2000). ХСН I стадії I-II функціональних класів була виявлена у 57 (59,4%) хворих на ГХ II стадії та 11 (22,9%) хворих на ГХ III стадії. У 36 (72,92%) хворих ГХ Ш стадії ускладнювалась розвитком ХСН IIА стадії II-III функціональних класів.
Тривалість захворювання становила в середньому 8,46?0,53 роки.
Групу контролю склали 40 клінічно здорових осіб відповідного віку (середній вік 49,31?1,05 роки).
Серед