РОЗДІЛ 2
АГРАРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ НА ЗАКАРПАТТІ
(середина 40-х - перша половина 60-х років)
2.1. Колективізація села
Аграрні перетворення на Закарпатті започаткував 26 листопада 1944 року з'їзд Народних комітетів у м. Мукачеві, схваливши постанову "Про наділення селян, робітників, службовців Закарпатської України землею і лісом". Згідно постанови було конфісковано "всі землі і помістя, що належали мадярським і німецьким поміщикам і ворогам народу". З'їзд доручив Народній Раді "виробити практичні заходи і передати безплатно через місцеві Народні Комітети конфісковані землі в особисту власність безземельних і малоземельних селян"[113]1.
28 лютого 1945 року Народна Рада прийняла постанову про порядок розподілу земель, у якій зазначалося : землі, конфісковані у німецько-угорських поміщиків, чужоземних фірм, акційних спілок, зрадників народу тощо, підлягають конфіскації, передачі безплатно в особисту власність безземельним і малоземельним селянам, а також робітникам і службовцям під особисті городи[113]2. Декрети Народної Ради визначили максимальну норму землекористування - до 2,2 гектара, а в гірських районах - до 2,8 гектара.
Внаслідок копіткої і широкомасштабної роботи народних комітетів за час проведення реформи землю одержали 54463 із 145196 господарств Закарпаття, тобто 37,5%. Їм було передано 52737 гектарів, в тому числі 35019 гектарів поміщицьких земель і розподілено 17718 гектарів земель за рахунок обмеження землекористування[364]3. 15 грудня 1945 року Народна Рада прийняла декрет про передачу землі трудящим селянам "у безстрокове і безплатне користування" [113] 4.
Отже, земельна реформа 1945 року в краї усунула соціальну несправедливість, що століттями супроводжувала закарпатське селянство. Наділення землею малоземельних і безземельних селян стало першим зародком формування справжнього власника на селі, бо землю отримав той, хто її обробляв. Однак вона не виправдала сподівання селянства щодо вільного господарювання на власній землі. Колишні безземельні та малоземельні селяни господарювали на закріплених землях тільки неповні три роки. В 1946-1950 роках в Закарпатті розгорнувся новий етап реформування в аграрному секторі - суцільна колективізація.
У 1946 році влада спромоглася створити лише два колгоспи. Архівні документи засвідчують про значні труднощі у створенні першого колективного господарства на Закарпатті, в передмісті м. Мукачево -- Росвигові. Ініціативній групі селян, яка утворилася ще весною 1945 року, (за національністю це були болгари, які власної землі не мали), міська Рада передала 35 гектарів землі для вирощування овочевих культур. Впродовж 1945 року група існувала як "городнє дружество"," в листопаді 1945 року до банку на особистий рахунок внесено 2660 тис. пенгів, ініціативна група сільськогосподарської артілі просить перевести ці кошти до неподільного фонду на капіталовкладення артілі. На загальних зборах обрано правління сільськогосподарської артілі, ревкомісію, збори постановили присвоїти сільськогосподарській артілі ім'я Димитрова...."[111] 1.
У протоколі зборів було зазначено, що "артіль по спільному обробітку, вирощуванню і збуту городних культур" зареєстровано в Земельному відділі Народного Комітету м. Мукачево, і вона має на своєму рахунку понад 1.млн крб., від господарської діяльності за 1945 рік. В документі вказано, що невиплата банком грошей артілі, які необхідні їй для подальшої господарської діяльності, може привести до розпаду артілі - "першої на цілій території Закарпатської України"[103]2.
27 січня 1946 року було схвалено статут та усуспільнено майно трьох громадян. Усьго артіль мала 4200 парникових рам, 2000 парникових ящиків, 6000 помідорних колів, 3 плуги, 3 борони, 3 вози, 3 пари коней і досить необхідного насіння.[103] 1
13 березня 1946 року був створений колгосп ім. Хрущова в с. Есень Ужгородського округу. В правління колективного господарства, яке очолив Василь Мешко, ввійшли ще четверо селян: Микола Нодь, Федір Шандор, Андрій Митровці та Федір Фекете[102]2, 21 березня 1946 року постановою Ужгородського окрвиконкому статут сільськогосподарської артілі було зареєстровано[43]3 . 15 березня 1947 року було створено колгосп ім. Леніна в с.Береги Берегівського округу[47] 4 до якого увійшли 119 селянських господарств.
17 січня 1947 року селяни с.Вишково Хустського округу створили колгосп ім. Сталіна, в якому об'єднались 12 бідняцьких господарств[204] 5. Усуспільнено було всього 6,33 гектара землі, але додатково артіль одержала 171 гектар церковної і 61 гектар поміщицької землі.
У січні 1947 року Оргбюро ЦК КП(б)У обговорило роботу сільської партійної організації с.Великі Лучки, Мукачівського округу. У постанові зазначалося, що партійна організація, виконуючи вказівки Комуністичної партії і Радянського Уряду, почала перебудову життя села на новий соціалістичний лад, створила міцний безпартійний актив, організувала бідняцько-середняцькі маси на боротьбу проти куркульства.
16 березня 1947 року колгосп організували на базі 16-ти селянських господарств. До 28 березня у Велико-Лучківський колгосп входило 33 селянські господарства. Для колгоспу місцеві органи влади виділили 150 гектарів найкращих земель, які раніше належали одноосібникам. Перерозподіл землі порушив інтереси близько 400 одноосібників[204]6 .
2 квітня 1947 року 19 господарств с.Середнє, Ужгородського округу об'єдналися в колгосп ім.Молотова[145]1. Колгоспу було передано 125 гектарів поміщицької землі і 52 гектари церковної[43]2. У липні 1947 року в Тячівському окрузі було організовано 3 колгоспи в Руському Полі, Тячеві та Діброві. У серпні 1947 року в області діяло 10 колгоспів, в яких було усуспільнено 2073 гектари землі, об'єднано 539 дворів[47]3, з чисельністю 1601 чоловік[314]4. Колгоспи створювалися, в основному, в низинних округах: Ужгородському, Мукачівському, Берегівському, в низинних селах Хустського та Тячівського округів. На кінець 1947 року в області нараховувалося 13