РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АПК
2.1. Динаміка інвестицій в основний капітал підприємств АПК
Важливим стратегічним напрямом для АПК нашої держави є подальше нарощування обсягів виробництва, вихід на світовий ринок, а також забезпечення його прискореного й ефективного розвитку. Функціонування будь-якого суб'єкта господарювання, як правило, пов'язане з інвестиційною діяльністю. Необхідність інвестицій викликана оновленням або заміною наявної матеріально-технічної бази виробництва, її удосконаленням, модернізацією чи поліпшенням у зв'язку зі зношенням чи старінням обладнання, потребою у нарощуванні та введенні принципово нових виробничих потужностей, зумовлених збільшенням обсягів виробництва та освоєння нових видів діяльності. Вдале інвестування дає змогу роз'язати економічні, технічні, технологічні, соціальні та екологічні проблеми підприємств.
Інвестиції значною мірою визначають темпи розвитку агропромислового виробництва. Тому, поряд із заходами щодо збереження діючого економічного потенціалу, слід активізувати процес залучення інвестицій та визначити пріоритетні напрями їх вкладення.
Роль інвестицій як рушійної сили розвитку підприємств АПК яскраво проявляється у тому, що вони є могутнім стимулом для розвитку науково-технічного прогресу. Застосування нової техніки і технологій веде до зниження витрат виробництва, збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення її якості та створює для підприємств значні переваги над конкурентами. В ринкових умовах господарювання лише застосування високоефективної техніки і передових ресурсозберігаючих технологій дає змогу підприємствам виживати і розвиватися, досягати підприємницьких успіхів. Ігнорування технічного прогресу неминуче призводить до економічного занепаду.
Сучасний стан інвестиційної діяльності у галузях АПК значною мірою зумовлений загальним станом економіки, податковими та фінансово-кредитними чинниками, рівнем інфляції та іншими факторами.
Затяжна економічна криза у нашій державі зумовила різкий спад інвестиційної діяльності, особливо в агропромисловому комплексі. За даними Держкомстату України, капітальні вкладення в АПК з усіх джерел фінансування за 1990-2002 рр. скоротились у понад 10 разів. У розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у 1998 р. інвестиції становили лише 15 грн., що недостатньо для придбання навіть ручного інвентаря.
Водночас слід зазначити, що зменшення обсягів виробництва агропромислової продукції найбільшою мірою корелювало саме з динамікою падіння обсягів інвестицій у зазначені галузі. Зокрема, валова продукція сільського господарства України у 2002 р. становила 60% від рівня 1990 р. За основними видами продуктів харчування (м'ясо, ковбасні вироби, тваринне масло, молоко, сири, олія, цукор, борошно, крупи, хліб і хлібобулочні вироби, кондитерські вироби та консерви) спад виробництва за цей період коливався від 50 до 90%.
Майже повністю припинились процеси відтворення й оновлення матеріально-технічної бази АПК. Відтак в аграрному виробництві відбувається деіндустріалізація та перехід до ручної праці. Вибуття основних засобів виробництва сільськогосподарських підприємств майже у тричі перевищує їхнє надходження. Хоча капітальні вкладення у переробну сферу АПК України впродовж останніх трьох років мали тенденцію до певного зростання, їхня частка у вартості основних виробничих фондів у 1990-2002 рр. становила лише 5%. Для збалансованого ж відтворення виробничого потенціалу цієї галузі необхідно втричі більше інвестицій. Нині тут функціонує велика кількість інвестиційно малопривабливих, технологічно відсталих, переважно капітало- й енергоємних виробничих потужностей, неспроможних випускати високоякісні продукти харчування відповідно до вимог міжнародних стандартів.
Природно-ресурсний потенціал АПК втрачає свої відновлювальні можливості, що загрожує ресурсо-екологічній безпеці суспільства, а зрештою - його продовольчій безпеці.
Продовольче забезпечення населення і продовольча безпека залежать не лише від фізичної потреби у продовольстві різних груп населення, а й від рівня їхньої платоспроможності. Зазначимо, що за 90-ті роки минулого століття реальні доходи населення України знизились у середньому більше ніж у чотири рази. Це негативно відбивається на вітчизняному агропромисловому виробництві, оскільки попит на його продукцію знижується й АПК не одержує необхідних коштів для модернізації та розширеного відтворення. Водночас при зменшенні обсягів і підвищенні цін на продукцію вітчизняного виробництва зростає продовольчий імпорт. Згідно зі світовими критеріями продовольчої безпеки країни, гранично-критичне значення імпорту не повинно перевищувати 30%. В іншому разі це означатиме втрату продовольчої незалежності та безпеки держави.
Наприкінці 90-х років минулого століття рівень продовольчої безпеки України знизився до критично небезпечної межі. За даними ФАО - продовольчої і сільськогосподарської організації ООН - критично небезпечним вважається рівень споживання продовольства у половинному обсязі від науково обґрунтованих раціональних нормативів. Насамперед, це стосується м'яса і риби, а також яєць, молочних продуктів, плодово-ягідної продукції та винограду. За даними Держкомстату України, нині калорійність харчування населення знизилася до рівня 70% від нормативу. Однак за усередненими даними приховується надзвичайно велика диференціація між групами населення. Зокрема, у 2002 р. понад 60% населення мали середньодушовий дохід нижчий за середній по Україні, а більше чверті - нижчий за межу малозабезпеченості [178]. Відповідно третина населення знаходилась нижче межі продовольчої безпеки, а чверть - недоїдала. Отже, є всі підстави стверджувати, що нині продовольча безпека України знизилась до критично небезпечного рівня. Причому поки що має місце незначна тенденція до подальшого покращення ситуації.
Таким чином, зменшення інвестицій, падіння споживання вітчизняних продоволь