РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Матеріалом дослідження послужили клінічні спостереження за 125 особами: на ВХШ - 50 і 75 - на ВХ ДПК. Для визначення клініко-лабораторних, інструментальних показників, які ми використали для порівняння з такими у хворих на ВХ обстежено 25 практично здорових осіб, які не мали клініко-маніфестних хронічних захворювань і протягом останніх шести місяців були практично здорові. Ретельно зібраний анамнез в контрольній групі, фізичні методи обстеження і додаткові дослідження, аналіз шлункового соку, рентгеноскопія органів грудної клітки, ФЕГДС не виявили будь-яких ознак органічного ушкодження шлунка та ДПК та інших органів. Хворі групи співставлення (n=31) були однорідні за статтю, віком, тривалістю виразкового анамнезу, величиною виразкового дефекту, частотою рецидивів захворювання. 94 хворих основної групи були поділені на ІІа, ІІб, ІІв, підгрупи.
На початковому етапі дослідження, для вивчення впливу етонію на СОШ при ВХШ 30 хворим ІІг підгрупи проводилась монотерапія етонієм з метою вивчення впливу останнього на ультраструктуру СО.
У всіх хворих з дня госпіталізації проводилось всебічне клінічне обстеження з використанням традиційних лабораторних і інструментальних методів. В діагностиці виразкових ушкоджень гастродуоденальної ділянки надавали першість ендоскопічному дослідженню, а також попередньому диспансерному спостереженню хворих для проведення диференціації ВХ від симптоматичних виразок. Для оцінки стану хворих на ВХ звертали увагу на наявність болю, його зв'язок з прийняттям їжі, локалізацію, характер, інтенсивність, іррадіацію, тривалість, наявність "нічного" болю, болю натще, а також на диспептичні прояви: нудоту, печію, відрижку, блювоту (чи приносить покращання), на характер стільця (закрепи, проноси, мелена, "овечий" кал). Визначали наявність астеновегетативного синдрому (дратівливість, порушення сну, неадекватність реакції, зниження працездатності, вологість шкіри, наявність стійкого червоного чи білого дермографізму).
Виясняли початок захворювання, його тривалість, частоту загострень, важкість перебігу, наявність ускладнень (перфорація, пенетрація, стеноз, кровотеча, малігнізація), зв'язок з порою року (сезонність загострення), результат попередньо проведеного, в т.ч. профілактичного та санаторно-курортного лікування. При вивченні історії захворювання виясняли можливі етіологічні чинники: травми голови, перенапруження нервової системи, порушення режиму харчування, спадковість, хронічні інтоксикації (куріння, алкоголь).
При аналізі результатів опитування встановлено, що загострення частіше спостерігалось навесні, восени (сезонність відмічена у 63,2 %), в основному у хворих з тривалим анамнезом захворювання.
Відомо із літератури, що ВХ в "чистому вигляді" спостерігається не завжди. Однак у своїх клінічних спостереженнях намагались підібрати хворих без супутньої патології для того, щоб виключити вплив інших захворювань на показники, які ми вивчали. У 80 (100 %) хворих на ВХШ ендоскопічно був виявлений хронічний гастрит, який був підтверджений і морфологічно. У 75 (100 %) хворих на ВХ ДПК ендоскопічно був виявлений хронічний дуоденіт, який був підтверджений і морфологічно.
Розподіл хворих на ВХШ за статтю, віком, а також тривалістю захворювання наведені в таблиці 2.1 і 2.2.
В дані наступної таблиці, що стосуються обстеження хворих, введено також дані обстеження 30 хворих на виразкову хворобу шлунка, що були обстежені нами на початку виконання роботи і отримували лікування етонієм і яким було проведено ультраструктурне обстеження слизової оболонки шлунка.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на виразкову хворобу шлунка та
дванадцятипалої кишки за статтю та віком
ДіагнозВсьогоСтатьВікЧол.Жін.до 30 р.31-40 р41-50 р.51-60 р.Старші 60 р.ВХШ806515618161822ВХ ДПК7561142118151110Всього155126292736312932
З них видно, що серед хворих переважали чоловіки найбільш працездатного віку (від 31 до 40 років). Тривалість захворювання у більшості хворих була від 1 до 3 років. Всі хворі поступали у стаціонар із клінічною картиною загострення захворювання. З віком хворих зменшується вагова частка виразок ДПК та збільшується ВХШ.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих залежно від тривалості захворювання
ДіагнозВсьогоТривалість захворювання (в роках)до 1 р.1-3 р.3- р.5-10 р.10-15 р.Більше 15 р.ВХШ80211999913ВХ ДПК758261210109Всього155294521191922
У переважної більшості хворих на виразкову хворобу були встановлені виражені розлади вищої нервової діяльності: дратівливість, порушений сон, неадекватність реакцій хворого, зниження працездатності. Параллельно відмічалась дистонія вегетативної нервової системи: вологість шкіри, стійкий червоний дермографізм. Функціональні розлади нервової системи були більш виражені у хворих із важким ступенем проявів ВХ.
Всіх обстежених за важкістю ступеня перебігу хвороби розділили на три групи: легкий, середній і важкий (див. табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл хворих на ВХ залежно від ступеня важкості захворювання
Ступінь важкості:n%Легкий1912,26Середній12178,06Важкий159,68Всього 155100,00
У групу з легким перебігом ВХ віднесли 19 хворих з помірним больовим синдромом, диспептичними явищами і помірним порушенням функцій шлунка. У групу із середнім перебігом ВХ включали 121 хворих з вираженим больовим синдромом і диспептичними явищами, м'язовим напруженням і наявністю болю в епігастральній і пілородуоденальній зонах з більш вираженими порушеннями функціонального стану шлунка. Групу з важким перебігом ВХ склали 15 хворих з різко вираженим больовим і диспептичним синдромами, вираженою болючістю при пальпації і м'язовим напруженням, різкими порушеннями функціонального стану шлунка, стійким і тривалим перебігом захворювання з частими рецидивами, які важко піддавались терапії, з ускладненнями у вигляді пе