РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2. 1. Місце та умови проведення досліджень
Експериментальну роботу проводили у ВАТ "Київська овочева фабрика", яке знаходиться у м. Києві. Дослідження виконувалися впродовж 2001-2003 років шляхом вегетаційних дослідів.
Територія комбінату розміщена в умовах IV світлової зони України (51-й градус північної широти), з інтенсивністю ФАР у критичні місяці для вегетації рослин (грудень-січень) 4,44-5,74 кДж/(см2 хв). Сумарна радіація за рік досягала 51,8 ккал/см2 [79]. Фотоперіод (світлова частина доби) складав 8-16 годин. Клімат зони помірно-континентальний, тривалість безморозного періоду становила 155-180 днів. Мінімальна температура взимку була на рівні -32,20С, а максимальна влітку - +390С. У теплу пору року переважали вітри західного та північно-західного, а в холодну - північного та східного напрямків. Зима із сніговим покриттям тривала протягом 100-105 днів. Середньорічна кількість опадів знаходилася в межах 610 мм, в тому числі за квітень-жовтень - 403 мм [189].
Розсаду вирощували в теплиці довжиною 44,8 м, шириною 51 м і загальною площею 2285 м2. З обох сторін від центрального проходу шириною 3 м було розміщено по сім напівсекцій довжиною 24 м та шириною ланки 6,4 м. У кожній секції встановлено 3 столи. Їхня висота становила 0,7 м, довжина - 23,5 м і ширина - 1,91 м. Корисна площа одного стола - 44 м2, при їх загальній кількості у розсадорозводній теплиці - 42. Столи змонтовані на катках, що дозволяло легко переміщувати їх і ефективно використовувати площу теплиці.
Насіння висівали в касети, які розміщували в лотках стола. Для електродосвічування розсади використовували світильники ОРХ-600 фірми "ELGO", з лампами NAV-T 600 Super фірми "OSRAM". Інтенсивність освітлення становила 11 000 лк. Світильники підвішували до конструкції теплиці на висоті 1,3 м від поверхні стола.
Приготування і подача живильного розчину здійснювалася міксерною установкою фірми "VFNVLIET" у замкненій системі. Для цього використовували два баки з маточними розчинами і один з кислотою. Під час приготування живильного розчину контролювали задані параметри ЕС і рН і накопичували в баках загальним об'ємом 20 м3. Підживлення розсади відбувалося методом підтоплення за заданою програмою, де вказувалося на які столи, в який час, і як довго потрібно подавати живильний розчин. Заповнення стола відбувалося 30-40 хв, після чого він системою трубопроводів стікав за 50-60 хв у баки. Системою передбачений контроль за рівнем розчину в ємкостях, за необхідності, вони автоматично доповнювалися. Періодично проводили коригування живильного розчину [15].
Забезпечення клімату в приміщенні здійснювалося метеостанцією, системами обігріву, зволоження, вентиляції та подачі СО2. Вуглекислий газ подавався з котельні системою трубопроводів, а безпосередньо в розсадному відділенні - через перфоровані поліетиленові рукави. У теплиці були розміщені датчики температури повітря, його відносної вологості та концентрації СО2. Усі вказані системи здатні працювати в автоматичному і в ручному режимах.
Система зволоження включала дрібнодисперсні розпилювачі. Обігрів проводився двома окремими контурами один з яких - шатровий, інший - регістри, розміщені під кожним столом. Вентиляція здійснювалася через систему вентиляційних фрамуг. Залежно від заданих параметрів та показників метеостанції, згідно програми контролю автоматично підтримувалися оптимальні умови мікроклімату в споруді.
Розсаду висаджували на постійне місце у скляну ґрунтову блокову зимову теплицю. Відстань до шпалери становила 2,0 м, ширина ланки - 6,4 м, довжина - 14 м, висота бокового огородження - 1,6 м, гребеня - 5,04 м. Температуру повітря у споруді протягом всього вегетаційного періоду підтримували в межах 23-250С у сонячні дні, 21-220С - у хмарні та 18-200С вночі. Для цього, всередині теплиці втановлювали датчики, які контролювали цей показник. Якщо температура повітря піднімалася вище від запрограмованої, автоматично включалася вентиляція, нижче - опалення. Вологість повітря у теплиці до плодоношення становила 60-65 % відносної вологості повітря, у період інтенсивного плодоношення - 75-80 % ВВП і наприкінці вегетації - 70-75 % ВВП. Якщо вона підвищувалася після шлангових поливів, застосовували вентиляцію (піднімали фрамуги). Інтенсивність надходження світлового потоку в теплицю змінювалася за місяцями і роками проведення досліджень (рис.2.1).
Рис. 2.1. Динаміка надходження сонячної радіації упродовж періоду вегетації перцю солодкого в продовженій культурі зимових теплиць за 2001-2003 рр. (дані Київської овочевої фабрики)
Найменша кількість сонячної радіації у середньому за три роки проведення досліджень надходила у теплицю у січні - 83,3 МДж/м2 за місяць (2,7 МДж/м2 за день) (додаток А). У лютому інтенсивність її збільшувалася і становила 160,1 МДж/м2 (5,7 МДж/м2 за день). За перший місяць плодоношення (березень) цей показник зростав майже втричі (345,3 і 11,1 МДж/м2 відповідно) і був найбільшим 2002 р. У квітні надходило 460,4 МДж/м2 за місяць (15,2 МДж/м2 за день). За три роки досліджень найбільша кількість сонячної радіації в цьому місяці була зафіксована також у 2002 році. Загалом, у цей час спостерігалося стрімке збільшення продуктивності рослин у всіх дослідах та варіантах. У наступні два місяці вегетації (травень та червень) світловий потік був найінтенсивнішим за всі роки досліджень, майже не відрізнявся за роками і становив у середньому 681,2 та 669,7 МДж/м2 за місяць відповідно. Потрібно відмітити, що продуктивність рослин у цей період вегетації була також найвищою майже у всіх варіантах. У липні дещо зменшувалася кількість сонячної радіації (579,6 МДж/м2) та тривалість дня. Крім того, температуру повітря в окремі дні навіть за повного підняття фрамуг не завжди вдавалося підтримувати на запрограмованому рівні, тому урожайність рослин у цьому місяці була дещо нижчою порівняно з травнем та червнем (розділи 3,4 та 5). У серпні потужність світлового пот