РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження процесу вдосконалення
виконавського апарату музиканта-інструменталіста.
2.1. Зміст та методи вдосконалення виконавського апарату
музиканта-інструменталіста.............................................................................88
2.1.1. Методи вдосконалення технічного комплексу
...........................................99
2.1.2. Методи вдосконалення художнього
комплексу.........................................108
2.2. Організація та напрямки експериментальної роботи
..................................112
2.3. Результати експериментальної роботи та ефективність реалізації
методів удосконалення виконавського апарату музиканта-
інструменталіста...............................................................................................140
Висновки до другого
розділу................................................................................163
ЗАГАЛЬНІ
ВИСНОВКИ......................................................................................167
Список використаних
джерел.................................................................................171
Додатки.....................................................................................................................183
ВСТУП
Стратегічним завданням формування вищої школи, згідно з Національною доктриною
розвитку освіти, Державною програмою «Освіта» (Україна ХХІ століття), державною
програмою «Вчитель», є виховання творчої особистості, спроможної здійснювати
продуктивну професійну діяльність на високому загальнокультурному та фаховому
рівнях. Домінування у професійній підготовці випускників вищих навчальних
закладів репродуктивних методів навчання, і водночас гостра потреба суспільства
в особистості, здатної до професійного вдосконалення, утворюють сутнісне
протиріччя освітньої системи. Необхідність спрямованості педагогічного процесу
на індивідуальність людини, узгодження її особистісного досвіду із змістом
освіти вимагають переосмислення мети, завдань і методів професійної підготовки
студентів, визначення шляхів формування творчої особистості, створення та
втілення у практику новітніх методик та технологій.
В умовах розвитку вищої школи пріоритетного значення набувають процеси
оновлення змісту та методів навчання студентів. Зокрема, в царині музичної
освіти особливо важливими постають питання вдосконалення
виконавсько-інструментальної підготовки майбутніх фахівців, одним із провідних
компонентів якої виступає розвиток виконавського апарату музиканта.
Аналіз наукової літератури та дослідження практики засвідчують, що у
музично-виконавській підготовці інструменталістів переважає
декларативно-функціональний підхід, копіювання чужого досвіду, здебільшого
застосовується методика виховання інструментально-технічних навичок поза їх
зв’язком із розкриттям художнього змісту твору. Згідно з традиційними
методиками ( Б.Струве, А.Ямпольський, Ю.Янкелевич та ін.), формування
виконавського апарату здійснюється локально-адаптивно, тобто викладач регулює
зміст та обсяг професійної інформації відповідно до рівня підготовленості
студента. При цьому ігноруються такі суттєві важелі навчання, як усвідомлення
власного професійного досвіду, опора на особистісно значущі і суспільно
прийнятні механізми самовизначення, саморозвитку, самовдосконалення майбутніх
фахівців. Недостатньо враховуються можливості рефлексії, яку сучасна теорія і
методика навчання музики ( О.Рудницька, В.Федорчук та ін.) трактує як засіб
ефективного розвитку митця.
Вказані прорахунки свідчать про відставання існуючої методики виконавської
підготовки інструменталіста у вищій школі від досягнень сучасної науки,
наслідком якого є серйозні вади у розвитку виконавського апарату студентів.
Суперечності між традиційними методами формування виконавського апарату
музиканта-інструменталіста та потребами принципової переорієнтації даного
процесу на інноваційний підхід, що забезпечував би ефективне професійне
становлення студентів музичних спеціальностей у вищих навчальних закладах,
зумовили вибір теми дисертаційного дослідження –„Методи вдосконалення
виконавського апарату музиканта-інструменталіста”.
У дослідженні розвиток та вдосконалення виконавського апарату
музиканта-інструменталіста здійснюється на основі скрипкової методики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота входить до тематичного плану науково-дослідної роботи
Інституту проблем виховання АПН України за темою „Обгрунтування змісту та
методів художньо-естетичного виховання учнів загально-освітньої школи в
навчальній та позаурочній діяльності” (№ 0100U000151).
Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту проблем виховання АПН
України 28 вересня 2000р., протокол №8 і узгоджено у Раді з координації
наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 29 жовтня
2002р., протокол №8.
Об’єкт дослідження – процес формування виконавської майстерності
музиканта-інструменталіста у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження – методи вдосконалення виконавського апарату
музиканта-інструменталіста.
Мета дослідження – розробити, теоретично обгрунтувати та експериментально
перевірити методи вдосконалення виконавського апарату студентів вищих музичних
та музично-педагогічних навчальних закладів в процесі інструментальної
підготовки.
Гіпотеза дослідження: методи вдосконалення виконавського апарату музиканта
будуть
- Київ+380960830922