РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ТА ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
ШВЕЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ
2.1. Класифікація витрат як методологічна база обліку витрат та калькулювання
собівартості продукції
В умовах становлення ринкових відносин питання забезпечення високого
рівня ефективності господарювання посідають центральне місце в економічній
політиці держави, формують стратегію і тактику підприємств. Результати
роботи підприємства, його конкурентоспроможність залежать від обсягів
понесених витрат, а ефективність управління підприємством визначається
ступенем управління собівартістю продукції.
Собівартість – один з найважливіших показників діяльності виробничого
підприємства. У собівартості, як в узагальнюючому економічному показнику,
знаходять своє відображення всі сторони діяльності підприємства: ступінь
технологічного оснащення виробництва й освоєння технологічних процесів,
економічність використання матеріальних і трудових ресурсів, та інші фактори,
що
характеризують виробничо-господарську діяльність. Первісне значення
витрат в
системі управління собівартістю продукції та велика кількість
трактувань їх
сутності вимагає певної класифікації.
Класифікація витрат – це групування за певними ознаками витрат в
економічно обґрунтовані групи для цілей обліку, аналізу, контролю стосовно
процесу виробництва і реалізації продукції, які включають витрати однорідні
за
своїм змістом або близькі між собою.
Аналіз літературних джерел по
досліджуваній проблемі дозволив виявити різноманітні ознаки у класифікації
витрат і згрупувати їх за цими ознаками для визначення спільних
характеристик
та розбіжностей між ними (табл. Д. 1). Вважаємо, що всю множину витрат
швейного
підприємства в залежності від мети доцільно розподілити на два
класифікаційні
блоки: відповідно до їх економічної сутності та потреб
обліку. Класифікація
витрат, яка використовується для цілей обліку обліку
подана на рис. 2.1.
Класифікація витрат
Елементи витрат
Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат
Витрати за статтями калькуляції
Витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне
виробництво
За П(C)БО
№ 16
Рис. 2.1. Концепція обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості
швейної продукції
Порівняльну характеристику визначення витрат та собівартості продукції
відповідно до чинного законодавства наведено в табл. Д.21, Д. 23. Для цілей
внутрішньгосподарськогуправлінськогоо обліку, аналізу та контролю
застосовується класифікація витрат
відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції
у промисловості № 47 до Типового положення № 473 [2117510]. Так, групування за
елементами витрат проводять
81,6 % підприємств першої групи та 48,4 % підприємств другої групи, а
групування за статтями калькуляції
95,9 % і 39,6 % відповідно (табл. Д.234).
Статті калькуляції показують, як формуються витрати для визначення
собівартості продукції: одні витрати відображаються за їх видами
(елементами),
інші – за комплексними статтями (включають декілька
елементів) [108, с. 2].
Перелік статей витрат, їх склад i методи розподілу за
видами продукції для
окремих видів економічної діяльності маєють
встановлюватися, виходячи iз
особливостей технології та органiзацiї
виробництва. Принципи групування
витрат за статтями калькуляції повиннiповинні
забезпечувати достовірний вартiснийвартісний
вимiрвимір витрат на виробництво i реалiзацiю
продукції, обґрунтованiстьобґрунтованість, адреснiстьадресність
та цiленаправленiсть проведених витрат.
При цьому класифiкацiя повинна
враховувати видiленнявиділення тих витрат, якi
безпосередньо пов’язанiпов’язані з виробництвом
окремих видiввидів продукцiїпродукції i можуть
бути прямо включені в їх собiвартiсть
(так звані прямі витрати).
За економічними елементами витрати поділяються на: - матеріальні
витрати;
- витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи;
- амортизація
необоротних активів; - інші витрати. Структуру швейних
підприємств,
розподілених за економічними елементами, наведено у (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура витрат за економічними елементами за 2003р.,%*
Елементи витрат
Швейні підпримствапідприємства
1 група
2 група
Матеріальні витрати
60,50
69,70
Витрати на оплату праці
15,70
11,90
Відрахування на соціальні заходи
6,20
6,30
Амортизація необоротних активів
15,40
10,90
Інші витрати
2,20
1,20
Усього:Разом
100,00
100,00
Примітка. Узагальнено на підставі даних первинних документів та звітів швейних
підприємствПримітка.* Узагальнено на підставі звітів швейних підприємств
В сумі витрат швейних підприємств, найбільшу складову частку складають
матеріальні витрати (в першій групі – 60,5 %, в другій - 69,7 %), що пов’язано
із
високою матеріаломісткістю швейних виробів. Наступними за розмірами є
витрати на оплату праці, які скаладаютьскладають 15,7 % для першої та 11,9 %
для другої
групи підприємств. Найменшим елементом є інші витрати, які складають від
1,2 % для другої групи до 2,2 % для першої групи. РозраховинийРозрахований
склад витрат
за
елементами на конкретних підприємствах (табл.Д.5) підтветджуєпідтверджують
пропорції,
визначені
для досліджуваних груп (табл. Д.534).
Групування витрат за економiчнимиекономічними елементами використовується при
обчисленнi загальної собiвартостi усiєї продукцiї, що виробляється на
швейно-му
пiдприємствi, однак, не дає можливость розрахувати собiвартiсть за
окреми-ми
видами швейних виробів. З цiєю метою використовується групування витрат
відповідно до ПНС(ПС)БО № 16 [20119]. Класифікацію за цією ознакою прово-дять
100 % досліджуваних підприємств (табл. Д.423), що пов’язано із використан-ням
плану рахунків, в якому витрати згруповані
відпо