Ви є тут

Удосконалення обліку і аналізу грошових коштів вуглевидобувних холдингів.

Автор: 
Шапошніков Максим Юрійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U001485
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

2.1. Облікова політика холдингу в області грошових потоків

Стратегія управління грошовими ресурсами реалізується повсякденними управлінськими рішеннями, заснованими на даних бухгалтерського обліку. Вірогідність інформації, що накопичується в системі обліку, забезпечується обліковою політикою підприємства. Поняття облікової політики є відносно новим у національному обліку й обумовлено процесом реформування обліку, спрямованого на перехід до національних стандартів, що базується на міжнародних принципах обліку.
Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає облікову політику як сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для представлення і складання фінансової звітності. Облікову політику підприємство визначає самостійно, керуючись законодавчо закріпленими принципами обліку і його існуючими формами. Оскільки облікова політика розробляється на тривалу перспективу і, відповідно до принципу послідовності, не піддається змінам, процес її розробки є складним. Зміна облікової політики можлива в обмеженому числі випадків, до яких відноситься зміна статутних вимог, зміна вимог органів, що затверджують стандарти бухгалтерського обліку і забезпечення більш достовірного відображення операцій і об'єктів обліку у фінансовій звітності. Облікова політика повинна охоплювати методи, принципи і способи обліку всіх облікових об'єктів, у тому числі і грошових ресурсах.
Відповідно до пункту 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, холдинг зобов'язаний висвітлювати облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності і методів обліку, обраних щодо окремих статей звітності. Розкриття облікової політики є обов'язковим у примітках до фінансової звітності.
Грошові ресурси є найбільш ліквідним активом підприємства, і їхній рух протягом звітного періоду характеризує окрема форма фінансової звітності. Законодавчо установлений формат цієї звітності і процедура його заповнення. У цій формі еквіваленти грошових ресурсів не відбиваються, і порядок їхнього обліку регламентований різними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в залежності від економічної сутності конкретного об'єкта обліку.
Порядок поточного обліку безпосередньо грошових потоків підприємства регулюється лише Постановами Національного банку України. Ці нормативні документи Національного банку визначають процедуру обліку, що забезпечує схоронність грошових знаків і їхню номінальну вартість.
У той же час реальне значення грошових потоків є під впливом багатьох факторів, вплив яких варто враховувати при прийнятті управлінських рішень. Процедури обліку даних факторів і оцінки їхнього впливу на грошовий потік і повинна відбивати облікова політика холдингу в області грошових потоків. До таких факторів можна віднести наступні: по-перше, - це політика в області погашення дебіторської заборгованості, по-друге, - установлення правил інвестиційної політики, по-третє, - вибір методу обліку впливу інфляції на фінансовий результат діяльності холдингу. Розглянемо детально кожний з виділених факторів.
Визначаючи політику холдингу в області погашення дебіторської заборгованості, насамперед, варто установити причини її виникнення. Вивчення теоретичних джерел і практики господарювання дозволяють виділити три основні причини неплатежів покупців, які можна розділити на дві категорії.
До першої категорії можна віднести дебіторську заборгованість, що виникає, незважаючи на наявність грошових ресурсів у покупця по двох причинах. По-перше, виникнення дебіторської заборгованості можна розглядати як спосіб залучення уваги постачальника до якості чи продукції обслуговування. По-друге, виникнення заборгованості обумовлене розбіжністю графіка платежів покупця з термінами, передбаченими в договорах постачання чи продажу.
До другої категорії відноситься така причина, як недостатність грошових ресурсів у покупця. У такому випадку головною задачею холдингу як постачальника вугільної продукції є заняття першого місця в списку кредиторів покупця.
Виникнення проблем з готівкою сприяє організації налагодженої системи контролю поточного балансу платіжних рахунків за часом їхнього надходження. Контроль варто здійснювати шляхом комп'ютеризованої реєстрації надходження рахунків до одержання. Програма для обробки рахунків до одержання буде розділяти баланси цих рахунків на основі часу виконання - поточних рахунків, рахунків, дата оплати яких настає через 10-20 днів, 21-40 днів і так далі. Терміни виконання рахунків відбиваються в обліковій політиці підприємства. Гнучкість програм дозволяє визначати тимчасові категорії і призначати різні терміни оплати для рахунків, виписаних у той самий день. Володіння повною інформацією про поточну ситуації в зручному форматі створює великі переваги при її використанні. Установлення термінів погашення дебіторської заборгованості залежить від причин її виникнення. Затримка платежу може виражати незадоволеність покупця (наприклад, несвоєчасною чи доставкою низькою якістю вугілля). Оскільки установити затримку платежу можна виходячи з термінів надходження платежів по рахунках до одержання, спочатку вона не залучає уваги, якщо покупець раніше вчасно оплачував рахунки. У цьому випадку проблема неплатежу переростає зовсім в інші проблеми, що не стосуються грошових потоків. Їхнє рішення містить у собі обслуговування покупця, продаж, інженерні проблеми, контроль якості. Гроші ніколи не з'являться доти, поки не буде вирішена основна проблема. Розмежування термінів погашення дебіторської заборгованості обліковою політикою дозволяє привернути увагу керівництва до прострочення термінів платежу і виявленню її причин. Любий прострочений рахунок, навіть якщо пройшло зовсім небагато часу з моменту закінчення терміну платежу, може бути зв'язаний з якоюсь