РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ, МЕТОДИКА,
МІСЦЕ І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Озима пшениця була і залишається провідною зерновою культурою в Україні і
альтернативи їй немає. Площі посіву цієї культури, як вважають вчені-аграрії
[1], повинна становити в державі мінімум 6 млн. га, або 40% зернового клину,
при врожайності 45,5 ц/га.
Важливим, а в деякі роки вирішальним, чинником стабільної врожайності і якості
зерна озимої пшениці є шкідливі комахи, які шкодять на ній — від появи сходів
до збирання врожаю. Тому без своєчасного і ефективного захисту рослин не
обійтися. А це, як відомо, потребує досконалого знання регіональних
закономірностей багаторічної динаміки популяцій найголовніших шкідників цієї
культури; розробки регіональних прогнозів їх масового розмноження, як важливого
чинника, зниження шкодочинності й охорони навколишнього середовища від
забруднення інсектицидами. Не можна допускати, щоб витрачені ресурси і енергія
при вирощуванні озимої пшениці не забезпечували високого і якісного врожаю, не
окупалися.
Враховуючи, що сучасний захист рослин трактують як управління динамікою
популяцій шкідливих і корисних організмів на основі фітосанітарних прогнозів
різної завчасності і цілеспрямованого застосування існуючих методів і засобів,
проблема багаторічної динаміки популяцій і прогноз масового розмноження
найголовніших шкідників озимої пшениці актуальна, а розробка регіональних
прогнозів потребує першочергового вирішення на новій науковій основі.
2.1. Методологія і методика досліджень
Дослідження багаторічної динаміки популяцій найголовніших шкідників озимої
пшениці виконували на основі методології системного підходу. Методологія
системного підходу передбачає розгляд процесів і явищ, як цілісних систем, їх
зв’язок і взаємодію між собою і чинниками зовнішнього середовища [113].
При розробці прогнозів особливу увагу приділяли значенню часу, з урахуванням
того, що минуле і теперішнє є орієнтованим у майбутнє. Тому розуміння
майбутнього не можливо без знання минулого [114].
При цьому повторюваність масових розмножень найголовніших шкідників озимої
пшениці розглядали як екологічний процес взаємодії об’єкту прогнозування
(популяційні цикли) і прогнозного фону, тобто системи чинників зовнішнього
середовища, в тому числі сонячної активності та її різких змін, атмосферної
циркуляції. Враховуючи, що популяції найголовніших шкідників озимої пшениці, це
складні біологічні системи у яких є минуле, для розробки прогнозів їх масового
розмноження виконували аналіз часових рядів із застосуванням
історико-статистичного екологічного методу [110], який дозволяє виділити
закономірності багаторічної динаміки, та її зв’язок з різкими змінами сонячної
активності [115].
Згідно даним Є.М.Білецького [5] та І.П.Дружиніна [116], різкі змінення сонячної
активності або так званні роки сонячних реперів були у 1705, 1706, 1708, 1702,
1716, 1718, 1719, 1723, 1727, 1729, 1732, 1734, 1726, 1738, 1741, 1744, 1745,
1748, 1749, 1750, 1751, 1754, 1755, 1757, 1761, 1762, 1765, 1766,1769, 1771,
1772, 1773, 1774, 1774, 1777, 1778, 1780, 1782, 1784, 1786, 1788, 1790, 1793,
1795, 1796, 1798, 1799;
1801, 1805, 1807, 1810, 1813, 1815, 1816, 1818, 1821, 1823, 1826, 1829, 1831,
1833, 1836, 1837, 1838, 1841, 1843, 1845, 1847, 1848, 1849, 1850, 1854, 1855,
1856, 1859, 1860, 1861, 1862, 1865, 1867, (1868), 1870, 1870, 1872, 1873, 1874,
1875, 1877, 1878, 1880, 1882, 1883, 1884, 1885, 1886, 1887, 1889, 1890, 1892,
1893, 1894, 1896, 1899;
1900, 1901, 1903, 0905, 1906, 0907, 1908, 1910, 1911, 1912, 1913, 1915, 1917,
1918, 1920, 1922, 1923, 1924, 1925, 1928, 1929, 1930, 1931, 1932, 1933, 1934,
1935, 1936, 1937, 1939, 1940 (1942), 1943, 1944, 1946, 1947, 1948, 1950, 1952,
1953, 1956, 1961, 1963, 1964, 1966, 1967. 1968, 1969, 1971, (1972), 1973, 1975,
1977, 1978, 1979, 1981, 1982, 1983, 1984, 1986, 1987, 1988, 1989, 1990, 1991,
1993, 1994, 1995, 1996, 1998. 2000, 2003. В дужках наведені роки, коли різкі
змінення сонячної активності мали місце на протязі року.
Зв’язок і взаємодію космічних, кліматичних, трофічних і популяційних циклів
шкідників оцінювали за допомогою критерію „хі-квадрат” [5, 116].
Багаторічний прогноз масового розмноження найголовніших шкідників озимої
пшениці в Лівобережному Лісостепу України розробляли на основі теорії
циклічності динаміки популяцій і міжсистемного методу прогнозування. В якості
інформаційних матеріалів використовували хроніки масових розмножень озимої
совки, запозичені з робот [5, 34, 64, 70, 74, 75, 77, 87], хлібного туруна [5,
75, 78, 80-81, 85, 99], злакових мух [5, 63, 75, 87, 88, 91, 92, 99, 100, 117],
шкідливої черепашки [5, 13, 17, 75, 87, 93, 94, 99], хлібного жука-кузьки [5,
75, 98, 99], кількісні дані запозичені із звітів Полтавської обласної служби
захисту рослин і служби діагностики і прогнозів, за що автор приносить їм
велику подяку.
Аналіз, порівняльну оцінку історичних даних про масові розмноження
найголовніших шкідників озимої пшениці виконували за допомогою статистичного
методу досліджень.
Згідно концепції природної циклічності А.О. Максимова [26], оцінювали
повторюваність посух [84, 118] і масових розмножень найголовніших шкідників
озимої пшениці, крім того порівнювали популяційні цикли із існуючими формами
атмосферної циркуляції [119], як одного з важливих кліматоутворюючих чинників.
Згідно О.І.Воронцову [120], при аналізі масових розмножень основних шкідників
користувалися сучасними вченнями про типи макросиноптичних процесів і
багаторічних коливаннях загальної циркуляції атмосфери, які дозволяють
прослідкувати закономірності у змінах клімату і погоди за тривалий історичний
- Київ+380960830922