Розділ 2
Сучасний стан ефективності використання ресурсного потенціалу в сільському
господарстві регіону
2.1. Сучасний стан використання земельних угідь та необхідність
еколого-економічного землекористування в регіоні
Сільськогосподарське виробництво України має глибокі історичні корні. Завдяки
сприятливим природно-кліматичним умовам, біологічним і
організаційно-технологічним особливостям зерновиробництва. Україна здавна була
всесвітньою житницею, великим виробником зернових і зернобобових. Клімат
України в цілому сприятливий для ведення сільського господарства: близько 60 %
сільськогосподарських земель розташовано в рівнинній місцевості, 30 % – на
схилах з ухилом між 1 і 3о. Майже 90 % орних земель в Україні придатні для
вирощування всіх сільськогосподарських культур, і тільки 10 % інших земель з
ухилом понад 3о становлять труднощі для обробітку.
Крім природних Україна має в своєму розпорядженні і значні трудові ресурси: із
близько 50 млн. чоловік біля третини проживає в сільській місцевості, а чверть
усього населення зайняті у сільському господарстві. В середньому на одного
жителя України припадає 0,86 га сільськогосподарських угідь , в тому числі 0,64
га орних земель.
Невідкладність рішучих заходів у землеробстві України обумовлена, насамперед,
великою розораністю земель. Якщо у світі цей показник становить27,9 %, в США –
43,5, Англії – 36,7, Італії – 53,6, Франції – 59,5, Канаді –61,9, Німеччині –
66, Росії – 62 то в Україні 79,7 %, в тому числі в зоні Степу – 82,8 %
Внаслідок високої розораності угідь погіршується екологія, втрачається гумус,
поживні речовини тощо. [46].
Водночас рік у рік спостерігається зменшення площі сільськогосподарських угідь
через розширення потужностей промислового виробництва, відведення родючих
земель під будівництво міст, автомобільних і залізничних магістралей, відкритих
і підземних розробок корисних копалин тощо. Тобто відбувається неконтрольований
наступ на природне середовище, що потребує крутого повороту в свідомості тих,
хто живе і працює на землі. Обмеженість земельних ресурсів потребує рішучого
переведення землеробства на інтенсивні методи господарювання в напрямі його
біологізації з контурно меліоративною організацією території, що дасть змогу
зберегти її для нащадків. Сьогодні всім зрозуміло: інтенсивність використання
земельних, водних і місцевих ресурсів має межу, яку переступати недоцільно й
небезпечно.
Територія України має істотні відмінності в природних і економічних умовах,
складі і характері використання сільськогосподарських угідь і ґрунтового
покрову. Вона розташована в трьох агрокліматичних зонах: Степ, Лісостеп і
Полісся в межах яких розміщується близько 650 видів ґрунтів. Разом з тим на
Україні один із самих високих рівень освоєності земель (70,4 %) (47).
Степова зона, яка являється об’єктом наших наукових досліджень, знаходиться у
південній частині країни і охоплює АР Крим, Дніпропетровську, Донецьку,
Запорізьку, Кіровоградську, Луганську Миколаївську, Одеську і Херсонську
області. Ґрунти Степу характеризуються високим рівнем родючості і представлені
чорноземами південними і каштановими (близько 9 млн га) ( там же).
Земля є одним з основних елементів національного багатства України, тому
раціональне використання земельних ресурсів має суттєве значення для розвитку
економіки України. Особливо це стосується сільського господарства, де земля є
головним засобом виробництва. В поєднанні з працею і капіталом основне джерело
отримання доходів.
Якщо в несільськогосподарських сферах продукт праці є наслідком безпосередньої
дії праці та дії засобів, то в сільськогосподарському виробництві він є
наслідком біологічних процесів, тобто процес створення продукту має органічний
характер. Роль праці та засобів виробництва полягає в тому, що вони ініціюють і
регулюють біологічний процес, надають йому суспільного змісту, внаслідок чого й
виникає сільськогосподарський продукт.
Ґрунт, тобто земля в її сільськогосподарському розумінні, це не мертве, а по
В.В. Докучаєву це особливе органічне тіло. Молекула гумусу за складністю будови
не поступається перед молекулами людського тіла. Внаслідок своїх особливостей
ґрунт виступає своєрідною сполучною тканиною між живою та неживою природою, між
працею як ініціатором і регулятором біологічних процесів та матеріальними
наслідками цих процесів, що були запрограмовані працею. Земля таким чином є не
тільки умовою виробництва, як в інших галузях, а його основним елементом,
вирішальною складовою створення продукту як споживчої вартості. Умови
виробництва можуть змінюватись, а земля як елемент виробництва є об’єктивною і
незмінною частиною. Більше того, земля визначає діяльність і ефективність
впливу інших елементів. І праця, і вплив механічних засобів виробництва мають
сенс тоді, коли вони впливають на продуктивні можливості землі як
безпосереднього природно-біологічного творця продукту.
В сільському господарстві, де економічний процес відтворення переплітається з
природним процесом відтворення, на кількість виробленої продукції, її якість і
ефективність використання ресурсів виробництва впливають природні умови,
головним з яких є земля та її якість. Саме якість землі суттєвим чином впливає
на багато сторін сільськогосподарського виробництва, і, насамперед, його
ефективність. Якщо обсяг і кількість продукції, що виробляється в будь-якому
сільськогосподарському підприємстві (районі, області, зоні) залежить від
розміру і якості землі, що передається їм в користування, то затрати на одиницю
продукції праці і засобів виробництва, ефективність використання трудових і
матеріальних ресурсів виробництва – виключно від якості землі.
З
- Київ+380960830922