РОЗДІЛ III
КЛІНІКО-ПАРАКЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ
В І С.
З метою вивчення особливостей клінічного перебігу хронічного гепатиту В і С
всебічно обстежено 120 хворих дітей у віці 4-15 років.
Діагностика хронічного гепатиту здійснювалась на підставі даних анамнезу,
клінічних проявів захворювання, лабораторних (біохімічних, вірусологічних,
імунологічних), інструментальних (фіброезофагогастродуоденоскопія,
ультразвукове дослідження печінки) та у частини хворих (17 дітей) – даних
морфологічних досліджень біоптатів печінки.
Для встановлення етіологічного фактору, що викликав хронічний гепатит,
вивчались маркери інфікування вірусами гепатитів В і С. Ступінь активності
хронічного гепатиту оцінювалась через показники синдромів цитолізу (активність
аланінамінотрансферази (АлАт) та аспартатамінотрансферази (АсАТ), рівня
білірубіну) та поліклональної гамапатії (вміст в сироватці IgA, IgM, IgG,
г-глобулінів, білково-осадкових проб (тимолової)).
На підставі проведеного аналізу маркерів гепатитів В та C у дітей, що
знаходились під спостереженням, було встановлено, що у 75 дітей етіологічним
чинником гепатиту був вірус гепатиту В, у 45 дітей – вірус гепатиту С (таблиця
3.1).
Таблиця 3.1.
Розподіл дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит В та С за етіологічним
чинником та активністю захворювання.
ХГВ (n=75)
ХГС (n=45)
високоактивний
n=9
помірноактивний
n=5
помірноактивний
n=11
мінімальноактив-ний
n=20
мінімальноактв-ний
n=10
ремісія
n=35
латентна фаза
n=30
Таблиця 3.2.
Розподіл обстежених дітей за віком
Група обсте-жених
Абсо-лютна кількість
Вікова група
4-6
7-11
12-15
Абс.
Абс.
Абс.
ХГВ
75
14,51
23
30,67
43
57,33
ХГС
45
15,78
16
35,55
23
51,11
всього
120
15
12,50
39
32,50
66
55,00
Аналіз вікових і статевих особливостей обстежених хворих показав, що ХВГ
частіше мав місце у дітей старшого шкільного віку (12-14 років), що збігається
з даними інших авторів (О.С.Крамарєв, (2000), А.Б.Волосянко, (2001),
В.Ф.Учайкин, (2001).
Розподіл обстежених дітей за статтю приведено в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3.
Розподіл обстежених дітей за статтю
Група обстеже-них
Абс. кількість
стать
дівчатка
хлопчики
Абс.
Абс.
ХГВ
75
20
26,67
55
73,33*
ХГС
45
14
31,11
31
68,88*
Всього
120
34
28,33
86
71,67*
* - р<0,05 між групами дітей з ХГВ та ХГС
Аналіз розподілу обстежених дітей за статтю показав, що на відміну від
дорослих, серед дітей хлопчики хворіють на ХГ частіше за дівчат (р<0,05). Під
нашим наглядом знаходились 75 дітей з ХГВ, серед яких хлопчиків було 55
(73,33%), а дівчаток 20, що склало 26,67%. Число обстежених дітей з ХГС
становило 45, з яких 31,11% складали дівчатка, а 68,88% - хлопчики. Встановлене
співвідношення хлопчики / дівчата, яке становить 3:1, співпадає з даними
літератури (І.С.Сміян, А.О.Луцук, (1996), А.А.Баранов та співавт, (2003) і
свідчить про те, що хронічні гепатити частіше формуються у хлопчикіів, можливо,
внаслідок негативного впливу чоловічих статевих гормонів на стан імунної
системи (А.С.Логинов, М.А.Зотина, (2001).
Гострі форми вірусного гепатиту в анамнезі мали місце у 21% хворих на ХГВ, з
них у п'ятьох відмічалася безжовтянична форма. В інших випадках початок ХГВ не
встановлено, він був виявлений при інтеркурентних захворюваннях. При ХГС лише у
одного хворого в анамнезі був гострий вірусний гепатит С, у решти хворих ХГС –
"випадкова знахідка".
Відсутність чітко окресленого початку захворювання дає підставу висловити
припущення про первинно хронічний перебіг ХВГ у дітей (I.D. Bulden et al.,
(1998), С.Н.Соринсон, (1999), В.Ф.Учайкин, (2001), на що вказує випадкове
виявлення захворювання і лише в поодиноких випадках в анамнезі мав місце
гострий вірусний гепатит. Окрім того, тривалість захворювання у 35,00% хворих
становила 5-8 років, що здебільшого обумовлено відсутністю специфічних
клінічних проявів ХГ.
При вивченні можливих факторів ризику розвитку хронічних захворювань печінки
відмічені такі як жовтяниця новонароджених протягом першого місяця життя,
інфузійна терапія, гемотрансфузії, хірургічні втручання (таблиця 3.4).
Таблиця 3.4.
Фактори ризику розвитку хронічних дифузних захворювань печінки
Фактор ризику
ХГВ (n=75)
ХГС (n=45)
Абс.
Абс.
Жовтяниця новонароджених
4,00
4,44
Інфузійна терапія
15
20,00
15
33,33*
Гемотрансфу-зії
16
21,33
14
31,11*
Хірургічні втручання
12
16,00
14
31,11*
* - р<0,05 між групами дітей з ХГВ та ХГС
Жовтяниця новонароджених зафіксована у трьох дітей з хронічним гепатитом В та у
двох з хронічним гепатитом С, що склало 4% та 4,44% відповідно. Інфузійна
терапія проводилась 15 дітям з ХГВ (20%) та 15 дітям з ХГС (33,33%).
Гемотрансфузії в анамнезі дітей з ХГВ зареєстровано у 16 (21%) та у 14 дітей з
ХГС (31%). Хірургічні втручання перенесли 12 дітей з ХГВ (16%) та 14 дітей з
ХГС (31%). Таким чином, найбільш значущими факторами ризику розвитку хронічних
дифузних захворювань печінки є інфузійна терапія, гемотрансфузії та оперативні
втручання.
В останні роки дитячі інфекційні захворювання втратили значимість провокуючого
фактора при захворюваннях органів травлення, в тому числі хвороб печінки. Однак
слід відмітити, що діти, хворі на ХГС, декілька частіше хворіли на інфекційні
захворювання (таблиця 3.5).
Часті гострі респіраторні захворювання майже з однаковою частотою мали місце:
при ХГВ – у 33 (44%) хворих, при ХГС – у 17 (37,78%) дітей.
Таблиця 3.5.
Інфекційний анамнез дітей, хворих на хронічні вірусні гепатити В і С.
Інфекційне захворювання
ХГВ
ХГС
Абс