РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ВИХОВНИХ СИСТЕМ СУЧАСНИХ ГІМНАЗІЙ
2.1. Педагогіка життєтворчості - концептуальна основа становлення виховних систем сучасних гімназій
В умовах творення української держави особливої актуальності набувають проблеми виховання і самовиховання творчої особистості на основі гуманістичних цінностей, норм демократичної культури. Як зазначала С. Русова, "нова школа кладе собі за головну мету - збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини... Виховання мусить мати за мету виробити людину з широким розумінням своїх громадських обов'язків, з незалежним, високорозвинутим розумом, здатну до роботи, таку людину, яка ніде, ні за яких обставин не загине морально і фізично й проведе в життя свою незалежну думку" [205, 166-168]. На думку В. Сухомлинського, людина, пізнаючи навколишній світ, з дитинства повинна пізнавати людину - її думки, почуття, найтонші і найскладніші порухи душі, прагнення, поривання.
На наш погляд, виховання такої особистості стає ефективнішим за рахунок гуманізації виховного процесу, творчого, особистісно орієнтованого підходу. З цією метою було розроблено концепцію життєтворчості, одним із авторів якої є дисертантка.
Авторами концепції життєтворчості особистості було виділено такі ключові положення:
- життєтворчість - особлива й вища форма прояву творчої природи людини;
- характер самоствердження особистості, сутність її життєтворчості можуть бути визначені завдяки аналізу прийнятих нею рішень у межах вільних виборів, а також за ступенем активності діяльності, яку особистість проявляє у процесі виконання ролей. Процес творчої побудови особистістю свого життя містить формування образу світу, в якому вона живе;
- у технології життєтворчості розробка стратегії життя є вузловою ланкою. При розробці життєвої стратегії особлива роль належить смисложиттєвим орієнтирам і цінностям;
- життєвий замисел і проект, наповнюючись змістом, переростає у життєву програму, яка виконується через ряд життєвих планів;
- створена концепція життя (уявлення людини про цілі і зміст людського життя, про своє місце і призначення у світі) - ознака свідомого ставлення особистості до життя, досить високого ступеня саморозвитку людини, її соціальної і психологічної зрілості;
- життєвий шлях особистості постає як ціле, аналізуються етапи цього шляху, розглядається процес досягнення і зміни соціальних статусів, проходження вікових етапів, освоєння соціальних ролей, досліджується соціальна динаміка життя на різних етапах, значущість життя особистості - її реальний внесок у розвиток суспільства, у поступ людства. У процесі життєвого самовизначення можна виділити три основні етапи: самопізнання, самовиховання і життєвий вибір;
- у понятті творчого ставлення до життя проблема життєвого шляху виявляється нерозривно пов'язаною з проблемою становлення особистості, проблемою культури життя і світоглядного індивіда щодо основних координат природного і соціального світопорядку. Побудова життя за культурними принципами - це свідомо організований процес, що розгортається на основі життєвих цілей, планів і програми як системи магістральних смисложиттєвих орієнтирів;
- життєтворчість передбачає самовдосконалення особистості, набуття нею якостей, необхідних для самостійної і творчої побудови свого життя. У життєздійсненні важливим моментом є ставлення особистості до своїх невдач;
- педагогіка життєтворчості - це реальна матерія творчості та співтворчості педагогів, учнів, психологів, медиків; подолання безликості, повернення до дитини, до її потреб і болю, прийняття і її особистих цілей; врахування самобутності різних вікових етапів, особливостей соціального і культурного контексту життя дитини, складності й неоднозначності її внутрішнього світу; створення умов для повноцінного життя, реалізації сутності творчих сил вихованця;
Культура життєтворчості передбачає свідоме й цілеспрямоване ставлення до головних питань, характерних для кожного з етапів життєвого шляху особистості. Процес життєтворчості передбачає осмислення людиною свого призначення; вироблення життєвої концепції та життєвого кредо; свідомий вибір життєвих цілей і оформлення їх у життєву програму як систему довготермінових життєвих цілей, у життєвий план як систему цілей і засобів їх досягнення у певній часовій перспективі; наявність необхідних умов для самореалізації особистості; рівень соціальної та психологічної зрілості; відповідальне ставлення до свого життя і до самого себе [153, 190].
Оцінюючи концепцію життєтворчості, В. Паламарчук зазначає, що вона "є найбільш широкою, евристичною і продуктивною, яка відповідає меті освіти ХХІ ст." [255, 29]. Її швидке поширення в закладах різних типів, зокрема в гімназіях, є підтвердженням цьому.
Ми розглянули лише деякі концептуальні аспекти проектованої моделі школи життєтворчості, творчі обриси якої простежуються у досвіді шкіл в Україні.
В основу сучасної гімназії як школи життєтворчості покладено ідеї життєтворчості, особистісно орієнтованого виховання, гуманізації, педагогіки співробітництва, колективної творчості, діалогу культур, демократичної шкільної освіти.
Саме така виховна система, на нашу думку, сприяє входженню учня у контекст сучасної культури, становленню особистості як суб'єкта і стратега життя, гідної людини. Її завдання - виховати самостійну особистість, яка вміє приймати рішення і нести за них відповідальність, володіє логічним мисленням, компетентно веде дискусію, аргументує і враховує думку опонента, оволодіває вмінням і високою майстерністю у творчій побудові свого життя, що базується на глибокому його знанні, розвиненій самосвідомості, оволодінні технологією програмування, конструювання і здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту. Проектуючи та здійснюючи свій життєвий шлях, особистість набуває статусу творця. Процес життєтворчості досягає кульмінації під час вирішального вибору в основних сферах самореалізації о