РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ВПЛИВУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Аналіз структурних змін оборотного капіталу та їх впливу
на фінансовий стан підприємств галузі
Проблеми формування та руху оборотного капіталу в сучасних умовах господарювання безпосередньо пов'язані з достатньо широким колом факторів, що відображають зміни в економіці нашої країни. Ці процеси характерні для більшості країн з розвиненою економікою, а також для країн, що розвиваються, включаючи і Україну.
Характерною особливістю економічного розвитку нашої країни до початку перебудови був безпосередньо екстенсивний тип розширеного виробництва. Економічний ріст досягався найчастіше за рахунок створення нових виробництв, більшість з яких були не тільки на європейському, а і на світовому рівні, та додаткового залучення ресурсного потенціалу країни. При цьому з кожним десятиліттям запізнювався процес реконструкції та технічного переоснащення діючого виробництва, і в результаті до початку перебудови, можна сказати і нині, економіка України є своєрідним "слоєним пирогом", де поряд з сучасними технологіями використовуються старі.
Україна має сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку промисловості, раціональне використання якого здатне забезпечити їй провідне місце на світовому та регіональних ринках. У 1990 році у світовому територіальному поділі праці щодо виробництва основних харчових продуктів у розрахунках на душу населення Україна посідала провідні місця: перше по виробництву на душу населення цукру, картоплі, яєць; друге - молока, овочевих і баштанних культур; четверте - зерна та риби; п'яте - по виробництву м'яса.
Однак протягом останнього десятиліття Україна, яка була традиційним постачальником у країни СНД цукру, солі, олії, спирту, лікерно-горілчаних кондитерських виробів, м'ясних і молочних продуктів, плодово-овочевих консервів, продуктів дитячого харчування, помітно втратила зовнішній і внутрішній ринки збуту харчової продукції, а обсяги виробництва окремих видів продовольчих товарів, що мають експортний потенціал, скоротилися більше, ніж на половину.
Втрата конкурентних позицій галузі певною мірою була обумовлена прорахунками в науково-технічній та економічній політиці, що проводилась у галузі ще у 80-х роках. Мається на увазі фінансування харчової промисловості за залишковим принципом, консервація відсталої технології. Як наслідок, продукція харчової промисловості мала відносно високу собівартість, невідповідність міжнародним стандартам.
У післяприватизаційний період кожне підприємство харчової промисловості потрапило в зону господарської невизначеності та підвищеного ризику на далеку перспективу. Харчова промисловість так, як і багато інших, опинилася у загрозливій ситуації. Починаючи з 1992 року відбувається постійний спад виробництва в галузі [44, с. 46; 80, с. 54].
До факторів, що негативно вплинули на формування та ефективне використання оборотного капіталу вітчизняних харчових підприємств у процесі перебудови економіки, варто віднести такі: криза платежів, інфляція, відсутність механізму поповнення оборотного капіталу, несприятливе податкове законодавство, відсутність ефективного механізму управління фінансовими ресурсами підприємств [40, с. 59].
Проте, починаючи з 1999 року, обсяги виробництва починають зростати.
У 2001 році харчова промисловість уже за обсягом виробництва впевнено зайняла друге місце (17,4 %) після чорної металургії (27,4 %), залишивши позаду машинобудування та металообробку (13,2 %) і електроенергетику (12,2 %) [44, с. 47]. Зростання обсягів виробництва продукції харчової промисловості в 2000-2003 роки було забезпечено збільшенням виробництва в олійно-жировій галузі (+ 60,7 %), кондитерській (+ 36,4 %), маслосироробній і молочній (+ 28,2 %), м'ясній (+ 11,3 %), тютюновій (+ 51,1 %), пивоварній (+ 11,3 %). На підприємствах Укрспирту виробництво зросло на 18,8 %, Укрхлібпрому - на 0,5 %; Укрсога - на 10,6 %; Укрконсервмолока - на 17,6 %.
Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції забезпечило підвищення попиту на неї із одночасним витісненням з внутрішнього ринку більшої частини іноземних продуктів [145, с. 76].
Сьогодні через торгову мережу реалізується три чверті товарів вітчизняного виробництва, а продовольчих товарів - 95 %. Цьому сприяло, зокрема, створення конкурентного середовища.
Позитивну роль у збільшенні обсягів виробництва харчової промисловості в 2000-2003 роках зіграло загальне поліпшення стану аграрного сектору. Обсяги виробництва валової сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств збільшилися на 7,6 %.
В останні роки відбулися значні зміни в експорті та імпорті продукції агропромислового комплексу і, зокрема, продукції харчової промисловості.
На фоні зростання імпорту: маргарину, лікеро-горілчаних виробів, вин, солоду, плодоовочевої продукції (соків, фруктових і овочевих консервів), харчових концентратів і плодоовочевих консервів, м'яса птиці, тютюнових виробів та тютюнової сировини, маємо дуже низький рівень використання вітчизняних потужностей.
З переходом на нові економічні відносини всі проблеми зі здійснення інвестиційної діяльності держава переклала на підприємства. Частка державних інвестицій у розвиток харчової промисловості зменшилася з 19,3 % у 1998 році до 0,5 % у 2002 році. Підприємствам була передана не тільки самостійність у визначенні напрямів технічного розвитку, джерел фінансування, а ще й величезний коефіцієнт зносу основних фондів, який виник внаслідок багаторічної деформації у їх відтворенні. Відшкодувати його самостійно підприємства можуть тільки за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні. Разом з тим у 90-х роках ускладнилися макроекономічні фактори, що визначали можливості отримати цей прибуток підприємствами. Це, перш за все, відсутність державної політики захисту вітчизняного товаровиробника та стимулю