РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ
2.1 Аналіз ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств галузі
Обов'язковою умовою забезпечення стабільного економічного зростання в Україні на цей час є активізація інвестиційних процесів, докорінна модернізація технологічної бази промисловості, впровадження сучасних технологій та способів виробництва. Реалізація основних положень "Стратегії економічного і соціального розвитку України "Шляхом Європейської інтеграції" (далі - "Стратегії") [16] передбачає насамперед необхідність створення сприятливих організаційно-економічних умов для інтенсифікації інноваційно-інвестиційної діяльності вітчизняних промисловців.
"Стратегія економічного і соціального розвитку України "Шляхом Європейської інтеграції" [16, с.11-12] встановлює, що підгрунттям стратегічного курсу розвитку нашої держави, його базовим принципом має бути реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Виключне значення для реалізації обраного курсу структурної перебудови економіки за такі умови набуває глибоке і всебічне реформування діючого інструментарію економічної політики на макроекономічному рівні та у межах конкретних суб'єктів господарювання. В "Стратегії" визнається, що у межах нинішньої моделі розвитку широкомасштабна модернізація національної економіки, реалізація курсу на забезпечення якісних перетворень - інноваційного розвитку, оновлення структури виробництва, подолання глибокої диференціації доходів тощо - просто неможлива. Відтак, формування сучасного економічного інструментарію інтенсифікації інноваційної діяльності на цей час стає одним з найважливіших наукових і практичних завдань, успішне вирішення якого є запорукою забезпечення сталого економічного зростання України.
Наявність суттєвих вад, які притаманні сучасній моделі інноваційно-інвестиційного розвитку та які значною мірою є перешкодою для інтенсифікації інноваційного процесу на вітчизняних підприємствах, підтверджується дослідженням результатів господарської діяльності.
Так, у "Стратегії" зазначається, що на відміну від розвинутих країн, які до 85-90% приросту ВВП забезпечують через виробництво та експорт наукоємної продукції, Україна, посідаючи за кількістю науковців одне з перших місць у світі, поки що розвивається без суттєвого використання результатів наукових досліджень. Частка вітчизняної наукоємної продукції становить близько 0,1% на світовому ринку високотехнологічної продукції, який оцінюється в 2,5-3,0 трлн. дол. Україна представлена на цьому ринку переважно продукцією оборонно-промислового комплексу та авіаційної промисловості. Крім того, продовжується неухильна деградація внутрішнього ринку науково-технічної продукції, ознаками чого є наступні явища [16, с.110-118]:
низький рівень попиту на інноваційні розробки всередині країни;
неплатоспроможність вітчизняних споживачів, які мають потреби у високотехнологічній продукції;
недостатність конкуренції на внутрішніх ринках з боку виробників та постачальників нової техніки та технологій;
прагнення західних замовників без істотних інвестицій використати наукові результати виробничої сфери (насамперед за технологіями подвійного призначення).
Всі ці обставини призводять до того, що інноваційна активність українських підприємств залишається низькою. Так, у 2000 р. інноваційну діяльність здійснювало лише 1491 промислове підприємство (14,8%), у 2001 р. - 1503 (14,3), у 2002 р. - 1506 підприємств (14,6%). Протягом 2003 р. інноваційною діяльністю в промисловості займалося лише 12,7% загальної кількості промислових підприємств.Про переважно екстенсивний характер інноваційних процесів свідчить те, що інноваційна продукція освоюється здебільшого шляхом використання наявних обладнання і технологій. У 2003 р. дещо пожвавилась робота підприємств по створенню і освоєнню нових видів техніки та впровадженню нових технологічних процесів. Такий тип інноваційного розвитку має досить вузькі межі і практично неспроможний підтримувати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств протягом тривалого часу. У 2003 р. порівняно з 2002 р. кількість освоєних видів нових машин, устаткування, апаратів, приладів збільшилась на 36,5%, впроваджених нових технологічних процесів - на 29,8% (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств
ПоказникЗначення показника, за роками2000 р.2001 р.2002 р.2003 р.Кількість підприємств, що впроваджували інновації1491150315061238у % до загальної кількості14,814,314,612,7Кількість освоєних нових видів техніки, найменувань631610520710Кількість впроваджених нових технологічних процесів1403142111421482з них ресурсозберігаючих430469430606
Основними чинниками, які, за думкою вітчизняних науковців, обумовлюють недостатній розвиток інноваційної діяльності, є такі:
недосконалість законодавства в частині стимулювання з боку держави науково-технологічної та інноваційної діяльності;
відсутність сформованої інноваційної інфраструктури, яка б із залученням промислового, банківського та торговельного капіталу поєднувала ланки "освіта" - "наука" - "виробництво";
відсутність механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок та передачі їх до сфери виробництва;
відсутність системи стимулювального інноваційного пільгового оподаткування у зв'язку з припиненням дії Закону України "Про інноваційну діяльність" у частині запровадження таких пільг;
високий економічний ризик залучення інвестицій до сфери високотехнологічного виробництва;
слабкий розвиток малого та середнього інноваційногопідприємництва як провідника інноваційного продукту до масового виробництва.
Виникнення складного компдексу чинників, що негативно впливають на динаміку інноваційних процесів, обумовлено насампе
- Київ+380960830922