РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обстежено 141 дитину у віці 7 - 18 років, які перебували на лікуванні в гастроентерологічному та діагностичних відділеннях №1 та №2 ДКЛ №3 м. Києва (головний лікар - Сафонова Г.І.). Хворих на хронічний гастродудоеніт
було 92, на виразкову хворобу 12-палої кишки - 49. Серед них дівчаток було 80 (56,7%), хлопчиків - 61 (43,3%). Обстежено також 18 здорових дітей того ж віку, які склали групу контролю.
Комплексне клініко-ендоскопічне, лабораторне та інструментальне обстеження здійснювали за уніфікованою схемою. Для оцінки клінічної картини детально вивчали анамнез, проводили аналіз суб'єктивних даних - за скаргами хворого, та аналіз об'єктивних даних - за результатами пальпації. Для оцінки клінічного перебігу хвороби дитини клінічне обстеження провадили у динаміці спостереження.
Дослідження кислотоутворюючої функції шлунка провадили традиційним фракційним методом з використанням ентерального стимулятора у вигляді м'ясного відвару. Вивчали напругу секреції в базальну та стимульовану фази. У половини хворих провадили внутрішньошлункову рН-метрію.
Як відомо, в 1 мл шлункового соку при концентрації його 1 титраційна одиниця міститься 0,0365 мг соляної кислоти. Дебіт-годину соляної кислоти визначають за формулою:
D = 0,365*(V1E1+V2E2+V3E3 + V4E4),
де D - дебіт-година соляної кислоти, V - об'єм даної порції шлункового соку в мл, Е - концентрація вільної соляної кислоти в титраційних одиницях.
Кількісне визначення ионів водню, які виділюються за одиницю часу (дебіт-година), є більш важливим клінічним показником, ніж визначення величини рН, до тогож за рівнем рН можно визначити дебіт-годину завдяки формули:
D = C1V1 + C2V2 + C3V3 + C4V4,
де С - концентрація ионів водню в г-ион/л, яку розраховують за таблицею при відомому значенні рН.
Об'єм секретоутворення, рівень кислотопродукції вивчали за об'ємом базальної та стимульованої фази секреції.
Стан слизової оболонки шлунка та дуоденум вивчали за допомогою езофогогастродуоденоскопії (ендоскоп фірми "Olympus" GIF типу PQ 20).
Для ідентифікації гелікобактеріозу використовували експрес методи: уреазний тест, бактеріоскопічний (дослідження мазка відбитка біоптату слизової оболонки), твердофазний імуноферментний тест для визначення Ig G-антитіл до Нр у сироватці крові (NBI MAYIWELL(tm), США) та НрSA для виявлення антигенів Нр в калі.
Для проведення швидкого уреазного тесту (виробник - Instytut Їywnoњci i Їywienia,Варшава, Польща) отримували біоптати слизової антрального і фундального відділів шлунка.
При проведенні твердофазного імуноферментного тесту для визначення Ig G-антитіл до Нр у сироватці крові позитивним вважали рівень більше 40 Еи/мл [ 77].
Виявлення антигенів Helicobacter pylori в калі (НрSA):
У день виконання ФГДС отримували проби фекалій, які зберігали при температурі -20°С аж до часу дослідження антигенів Н.pylori. Для імуноферментного аналізу застосовано тест-систему "FemtoLab H.pylori" фірми Connex (Німеччина), в якій лунки мікроплитки вкриті моноклональними антитілами, специфічними до антигенів Нр. Дослідження виконується в один етап: до лунок додають надосадову рідину (супернатант) суспензії калу (проби калу розчиняються у фосфатному буферному розчині, який міститься в кожній тест-системі), а також додають моноклональні антитіла, мічені пероксидазою хрону (HRP). За час інкубації антигени Нр приєднуються до антитіл на мікроплитці і до антитіл, мічених HRP. Після інкубації впродовж 60 хвилин при температурі +18°С незв'язані антитіла усувались промиванням лунок буферним розчином. Тоді додавали Tetramethylbenzidine-TMB до кожної лунки. Зв'язана HRP окислює ТМВ до субстанції синього кольору. Після додавання кінцевого реагенту колір змінювався на жовтий. За допомогою спектрофотометра Microplate Reader (Behring EL311, Німеччина) виконували вимірювання при довжині хвилі 405nm. За негативний результат вважали рівень абсорбції (величина оптичної густини-ОГ) нижче ніж 0.150; позитивний результат реєстрували при ОГ>0.150. моноклональні антитіла виробництва "FemtoLab" характеризують як дуже споріднені з антигенами Нр, що не дають перехресних реакцій з антигенами інших бактерії, які колонізують слизову травного тракту.
Морфологічне дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка.
Під час ендоскопії здійснювали біопсію слизової у трьох відділах шлунка (antrum, corpus, fundus) і один біоптат слизової дванадцятипалої кишки, фіксували їх у 10% буферному розчині формаліну, з наступним поміщенням у парафін. Препарати фарбували гематоксилін-еозином за модифікованою методикою Гімза. Ступінь вираженості морфологічних змін у слизовій оболонці шлунка оцінювали згідно з "Модифікованою Сіднейською системою" . За чотирибальною системою визначали : густину Нр, інфільтрацію нейтрофілами, інфільтрацію лімфоцитами. У обстежених дітей не виявлено атрофії слизової оболонки шлунка та кишкової метаплазії.
Позитивні результати гістологічного дослідження слизової оболонки шлунка та швидкого уреазного тесту свідчили про інфікування Нр, а негативні результати обох тестів виключали таке інфікування.
Використовували робочу класифікацію А.В.Мазуріна (1984), з доповненнями Сіднейської класифікації (1994) відповідно до яких класифікували - поверхневий гастрит (чи гастродуоденіт), гіпертрофічний гастрит (гастродуоденіт), субатрофічний, ерозивний та змішаний варіант. Поверхневий Г чи ГД діагностували при наявністі дифузної чи вогнищевої гіперемії та набряку слизової; для гіпертрофічного Г чи ГД характерними були прояви набряку та змін типу "бруківки"; для ерозівного Г чи ГД характерними були дефекти у вигляді ерозій; субатрофічний варіант характеризується блідою, згладженою слизовою оболонкою з посиленим судинним малюнком.
Визначення концентрації ПГ-1 сироватки крові та гастрину плазми крові. Інтестинальний гормон гастрин визначили за допомогою метода радіо імунного аналізу з