РОЗДІЛ 2
ОБ`ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкт дослідження та методи дослідження, які було застосовано для верифікації діагнозу хронічної гастродуоденальної патології та уточнення стану суміжних органів та систем
Робота виконувалась на базі відділення педіатрії та реабілітації Державної Установи "Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України".
Проведено комплексне обстеження 116 підлітків у віці 10 - 18 років з хронічними захворюваннями органів гастродуоденальної зони в період загострення, які склали основну групу спостереження. Серед них було виділено 2 підгрупи. До першої підгрупи (n=20) було віднесено підлітків із деструктивними формами ГДП - хронічним ерозивним гастродуоденітом (ХЕГД) (n=10), виразковою хворобою (ВХ) шлунка (n=1) та дуоденальною виразкою (ДВ) (n=9). До 2 підгрупи (n=96) віднесли хворих, у яких було діагностовано запальні (недеструктивні) форми хронічного гастродуоденіту. Групу порівняння склали 38 практично здорових підлітків того ж віку.
Розподіл досліджуваних підлітків за віком та статтю представлено в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Характеристика підлітків, що досліджувалися
Групи підлітків
Вік
Стать
У цілому
група10-14
років15-18
роківЮнакиДівчатаn%n%n%n%n%Основна група
Підлітки із деструктивними
формами ГДП
15,0
17
85,0
14
70,0
30,0
20
17,2Підлітки із запальними
формами ГДП4473,45226,64142,75557,39682,8Усього4740,56959,55446,66453,4116100Група порівняння1436,82463,238100
Діагноз встановлювали шляхом ретельного збору скарг та анамнезу з урахуванням результатів об'єктивного та інструментального обстежень. У всіх підлітків вивчали анамнез життя і захворювання, звертали увагу на характер та враженість основних клінічних проявів захворювання, спадковість за хворобами органів травлення.
По показанням хворі оглядались лікарями-спеціалістами - окулістом, отоларингологом, психоневрологом, стоматологом, ендокринологом, ортопедом.
Верифікація клінічного діагнозу хронічного гастродуоденіту проводилась відповідно до загальноприйнятої класифікації хронічного гастриту (ХГ) - "Сіднейської класифікації" (1990) [176, 177].
Наявність хронічної патології органів ГДЗ підтверджували методом фіброезофагогастродуоденоскопії (ФГДС), що проводилась гнучким ендоскопом GIF-P3 фірми "OLIMPUS" (Японія) згідно загальноприйнятої методики. Враховували стан просвіту, кількість та характер вмісту шлунка, виразність складок, наявність гіперемії, набряку, дефектів СО, шлунково-стравохідного та дуодено-гастрального рефлюксів. Ендоскопічне заключення формулювали відповідно до Мінімальної стандартної термінології ендоскопії травного каналу (1998)[178].
18 підліткам основної групи виконувалась біопсія антрального відділу шлунка. Морфологічне дослідження препаратів проводилось на кафедрі патологічної анатомії ХДМУ. Після фіксації в 10% розчині нейтрального формаліну гастробіоптати заливались парафіном, зрізи фарбувались гематоксиліном-еозином, пікрофуксином по Ван-Гізону на зрілий інтестиціальний колаген, галлоціаніном по Ейнарсону на загальні нуклеїнові кислоти. Морфофункціональний стан поверхневих і ямкових епітеліоцитів шлунка і бокалоподібних клітин ДПК виявляли за допомогою ШИК-реакції на протеоглікани. Для визначення інфікування НР біопсійні препарати підлягали інтенсивному забарвленню за методом Романовського-Гімза. Ступінь колонізації НР встановлювали при збільшенні мікроскопа в 630 разів за наступними критеріями: мінімальний (+) - при наявності до 20 мікроорганізмів у полі зору, помірний (++) - 20-50 мікроорганізмів, виражений (+++) - при наявності > 50 бактерій НР у полі зору. Для додаткової візуалізації мікроорганізму використовували метод овідин-біотин-пероксидазної візуалізації з використанням стандартного набора поліклональних антитіл до антигенів НР фірми NovoGastra (США). Гістологічні та гістохімічні методики виконували згідно рекомендаціям, які представлені в керівництві по гістологічній техніці та гістохімії [179].
Гістологічний діагноз встановлювали відповідно до Сіднейської системи класифікації хронічних гастритів (1990) [176, 177]. Ступінь інфільтрації СО нейтрофільними гранулоцитами (активність гастриту), лімфоцитами та макрофагами (ознака хронічного запалення), наявність та ступінь атрофії оцінювали напівкількісним методом (+, ++, +++) за допомогою візуально-аналогової шкали [180]. Вивчення та мікрофотографування гастробіоптатів здійснювали на мікроскопі Axioskop 40 фірми Zeiss (Німеччина).
Кислотоутворюючу функцію шлунка оцінювали за результатами комп'ютерної базальної інтрагастральної топографічної рН-метрії за методикою В.Н. Чернобрового [181]. Для проведення рН-метрії використовували автономний портативний індикатор кислотності шлунку. Для оцінки результатів одержані величини рН розподіляли у відповідності з функціональними інтервалами базальної рН-функціограми шлунка таким чином:
рН 1,3-1,5 - помірна гіперацидність;
рН 1,6-2,2 - нормоацидність;
рН 2.3-3,5 - помірна гіпоацидність;
рН 3,6-6,9 - виражена гіпоацидність;
рН 7,0-7,5 - анацидність.
Якщо функціональний інтервал рН захвачував до 25% загальної кількості вимірів, його характеризували як мінімальний, 26-50% - селективний, 51-75 % - абсолютний, 76-99 % - субтотальний, 100 % - тотальний.
Діагностика хелікобактерної інфекції у підлітків основної групи проводилася методом імуноферментного аналізу антитіл Ig G сироватки крові до антигену cag A НР на імуноферментному аналізіторі "HUMAREADER" за допомогою набору реактивів фірми Вектор Бест (Росія) та методом полімеразної ланцюгової реакції для виявлення специфічного фрагменту ДНК НР в калі.
Хелікобактерний статус підлітків групи порівняння визначали методом імуноферментного аналізу.
З метою діагностики супутньої патології травної системи хворим виконувалась ехосон