РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріал і схема досліджень
Експериментальні дослідження проводилися на поголів’ї свиней ВАТ “Ударник”
Токмацького району Запорізької області у трьох послідовностях (додатки А, Б) у
відповідності до схеми (табл. 2.1).
Відбір свиноматок для дослідів проводили по принципу аналогів за віком,
розвитком і походженням. Вони були типовими для великої білої і ландрас порід,
середні показники продуктивності їх батьків відповідали даним продуктивності не
нижче вимог I класу.
Осіменіння свиноматок проводилося ручним методом двохкратно в одну охоту з
інтервалом 12...15 годин.
При осіменінні свиноматок були використані кнури-плідники вказаних порід
господарства, оцінені за комплексом ознак не нижче класу “еліта”.
Для визначення необхідної кількості дослідних тварин в групах використовували
формулу П.Я. Аранді (цит. по 236):
де: n – пошукова кількість тварин в групах, голів;
Cv – коефіцієнт варіації, %;
DA – величина різниці між середніми показниками контрольних і
дослідних груп, %;
К – коефіцієнт (при бажанні мати показник вірогідності 0,95,
рекомендується брати коефіцієнт К = 3,29).
На основі даних літератури очікували різницю в прирості живої маси між
тваринами контрольних і дослідних груп рівній 10%. Коефіцієнт варіації даного
показника на поголів’ї господарства дорівнює 9,4%.
Причини відходу поросят визначали за типовими клінічними симптомами перебігу
хвороби та результатами розтину трупів.
Таблиця 2.1
Схема досліджень
Групи
Призначення груп
Параметри
мікроклімату
Порода, породність
Прогноз перебігу пневмонії
Темпе-атура, єС
Від-осна воло-гість, %
Маток
(n=5)
Кнурів
(n=2)
Нащадків
Контрольна
16-18
70-71
Велика біла (ВБ)
ВБ
ВБ
Сприятливий
Несприятливий
II
Контрольна
Ландрас (Л)
Сприятливий
Несприятливий
III
Контрольна
ВБ
1/2ВБ+1/2Л
Сприятливий
Несприятливий
IV
Дослідна
11-13
72-73
ВБ
ВБ
ВБ
Сприятливий
Несприятливий
Дослідна
Сприятливий
Несприятливий
VI
Дослідна
ВБ
1/2ВБ+1/2Л
Сприятливий
Несприятливий
2.2. Гігієнічна оцінка макрокліматичних умов при утриманні піддослідних тварин
Гігієнічна оцінка макрокліматичних умов при утриманні піддослідних тварин
району розташування ВАТ “Ударник” проводилася за даними Михайлівської
метеорологічної станції Запорізької області.
2.3. Гігієнічна оцінка мікрокліматичних умов при утриманні піддослідних тварин
Температуру повітря визначали ранком (до початку роботи обслуговуючого
персоналу) в трьох точках по горизонталі (на початку, посередині, в кінці
приміщення) в зоні лежання свиней на відстані 25-30 см від підлоги ртутним
термометром з точністю до 0,1єС. Термометр розташовували так, щоб на нього не
діяли прямі сонячні промені, тепло з повітропроводу, охолодження від вікон та
вентиляційних труб, на відстані не менше 1 м від стін. Подовженість виміру
температури в одній точці була не менше 10 хвилин. Дослідження температури
приміщення проводили кожні 10 днів щомісячно (1-го, 11-го та 21-го числа – при
розробці методики досліджень) та щоденно (при проведенні основних досліджень).
Абсолютну і відносну вологість повітря у приміщенні визначали у тих же точках,
що і температуру.
Абсолютну вологість повітря визначали аспіраційним психрометром Ассмана за
формулою:
де: А – абсолютна вологість;
Ев – максимальна пружність водяних парів при температурі вологого термометра
(г/м3);
0,5 – психрометричний коефіцієнт (постійна величина);
Т1 – температура, яку показує сухий термометр в момент підрахунку;
Т2 - температура, яку показує вологий термометр в момент підрахунку;
В – барометричний тиск в момент дослідження;
755 – середній барометричний тиск.
Максимальну пружність водяних парів при температурі вологого термометра (г/м3)
визначали за допомогою спеціальної таблиці [237].
Відносну вологість повітря визначали за формулою:
де: R – відносна вологість повітря, %;
Ес - максимальна пружність водяних парів при температурі сухого термометра
(г/м3).
Задані параметри мікроклімату у свинарниках досягали за рахунок надходження
свіжого повітря у результаті природної та штучної припливно-витяжної системи
вентиляції та гарячим повітрям, яке подавалося до повітропроводу вздовж фронту
розміщення відділень поросят-сисунів, тварин на дорощуванні і відгодівлі.
Швидкість руху повітря визначали за допомогою кататермометра; загальне
бактеріальне обсіменіння - методом вільного осадження на щільні живильні
середовища за В.Ф. Матусевичем; вміст аміаку в повітрі - титрометричним
способом; бальну оцінку параметрів мікроклімату – за Ю.М. Марковим і М.В.
Демчуком [238].
2.4. Умови утримання та годівлі дослідних тварин
В період поросності свиноматки всіх груп утримувалися в групових станках по 6
голів на комбінованих полах – дерев’яних, призначених для відпочинку тварин, і
бетонних з металевими решітками над транспортером для видалення гною.
За 3...5 днів до прогнозованої дати опоросу свиноматок розміщували в
індивідуальних станках, в яких вони утримувалися після опоросу до відлучення
поросят.
У підсосний період, який продовжувався 2 місяці, поросята утримувалися окремо
від свиноматки в спеціальних станках і мали постійний доступ до матері. У віці
45-50 днів проводили кастрацію кнурців.
У віці 60 днів проводили відлучення поросят від матері з наступним формуванням
груп по 20-25 голів і переведенням їх на дорощування.
У віці 120 днів проводили формування груп на відгодівлю, який завершувався при
досягненні тваринами живої маси 100 кг. Спочатку в кожному станку розміщували
по 10-15 голів, а по мірі росту кількість твар
- Київ+380960830922