РОЗДІЛ 2
ОБўЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Роботу виконано в 2002-2005 роках на кафедрі госпітальної педіатрії
Харківського державного медичного університету (зав. кафедри – д.мед.н.,
професор Г.С.Сенаторова). Для вирішення поставлених задач проведено
спостереження за 130 дітьми в віці від 3 до 17 років, прооперованих з приводу
ПВС, що проходили обстеження та лікування у кардіологічному відділенні Обласної
дитячої клінічної лікарні м. Харкова (головний лікар – Н.І.Зибіна), яка є
клінічною базою кафедри. Діти були обстежені у строки від 1 до 13 років після
хірургічної корекції ПВС. Контрольну групу склали 20 здорових дітей такого
самого віку для порівняння показників трансмітрального потоку.
Усього проведено 309 ехокардіографічних обстежень.
Залежно від гемодинамічного режиму функціонування системи кровообігу хворі були
розподілені на чотири групи (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених дітей на групи
Групи обстежених дітей
Кількість хворих
абсолютна
I гр. – діти, які мали вади зі збагаченням малого кола кровообігу (ДМПП, ДМШП,
ВАП)
56
43,1
II гр. – діти, які мали вади зі збідненням малого кола кровообігу (комбіновані
вади типу Фалло, СтЛА, ТМС, ПВМС)
29
22,3
III гр. – діти, що мали вади, при яких є перешкода кровотоку у велике коло
кровообігу (КоАо, клапанний СтАо)
16
12,3
IV гр. – хворі з комбінованими вадами серця (ДМПП + ДМШП, ДМШП + КоАо, ВАП +
КоАо, субаортальний стеноз + КоАо, ДМПП + СтЛА, ДМПП + частковий АДЛВ, ВАП +
недостатність мітрального клапана, ДМШП + СтЛА + ПВМС, ВАП + ДМШП + СтАо, ДМШП
+ КоАо + стеноз мітрального клапана)
29
22,3
Загальна кількість
130
100
Обстеження полягало у ретельному вивченні анамнестичних, клінічних даних, даних
обўєктивного огляду дитини (оцінка фізичного розвитку, вимір артеріального
тиску, перкусія, аускультація), оцінки лабораторних показників (клінічного
аналізу крові та клінічного аналізу сечі, функціональних проб печінки (АЛТ,
АСТ, загальний, прямий, непрямий білірубін, холестерин, лужна фосфатаза,
в-ліпопротеїди), гострофазових показників (СРБ, гаптоглобін, сіалові кислоти),
протеїнограми), а також, за показаннями, інших поглиблених методів дослідження
(рентгенографії органів грудної порожнини, ультразвукового дослідження органів
черевної порожнини, щитовидної залози, холтерівського моніторування ЕКГ),
консультацій невролога, отоларинголога, окуліста, ендокринолога.
Верифікація серцевої недостатності здійснювалася відповідно до класифікації,
затвердженої VI Національним Конгресом кардіологів України у 2000 році [48] та
за класифікацією Н.О.Білокінь (1987) [9].
Усім хворим проводилась ЕКГ та ФКГ. Реєстрація ЕКГ здійснювалась на апараті
“Bioset 6000” (НДР) та проводилась в 12 загальноприйнятих відведеннях
(стандартні, посилені відведення від кінцівок, грудні), при цьому оцінювалися
показники, які характеризують функцію автоматизму, збудливості, провідності.
На підставі проведеного аналізу ЕКГ за вказаною схемою робили висновок про
наявність тих або інших порушень ритму та провідності. При аналізі ЕКГ-даних
визначали ознаки гіпертрофії міокарда шлуночків та передсердь, порушення
процесів реполяризації міокарда шлуночків. За норму ЕКГ показників приймалися
дані М.К.Осколкової (2001) [88].
Фонокардіограма записувалася в 4-х класичних точках на трьох частотах в
діапазоні 60 - 600 Гц. При аналізі ФКГ даних звертали увагу на амплітуду I та
II тонів, співвідношення їхньої висоти та тривалості, наявність додаткових
тонів, шумів, їхню характеристику [87].
Для візуалізації структур серця використовувався метод одно- та двохмірної
ЕХОКГ на ультразвуковому апараті ”Sigma 21М” (Франція). Двохмірна ЕХОКГ
включала одержання зображення з лівого парастернального доступу по довгій та
короткій осям на рівні мітрального клапану та капілярних м’язів, з апікального
та субкостального доступів. Зображення на екрані було орієнтовано відповідно до
рекомендацій Комітету по номенклатурі та стандартам у двохмірній
ехокардіографії Американського товариства ехокардіографії (1980) [175].
З першої позиції послідовно візуалізували частину ПШ, міжшлуночкову перетинку,
порожнину ЛШ на рівні сухожильних ниток мітрального клапану. У даній позиції
визначали розміри лівого та правого шлуночків, товщину та характер руху
міжшлуночкової перетинки і задньої стінки ЛШ:
– кінцево-діастолічний діаметр лівого шлуночка (ДдЛШ) – дистанція від
лівошлуночкової поверхні міжшлуночкової перетинки до ендокардіальної поверхні
задньої стінки ЛШ, мм;
кінцево-систолічний діаметр лівого шлуночка (ДсЛШ) – найменша дистанція між
лівошлуночковою поверхнею міжшлуночкової перетинки та ендокардіальною поверхнею
задньої стінки ЛШ в систолу, мм;
товщина задньої стінки ЛШ в систолу (Тзслш) – дистанція від ендокардіальної до
епікардіальної поверхні ЛШ в фазу діастоли, мм;
товщина міжшлуночкової перетинки (Тмшп) – визначають по відстані між правою та
лівою сторонами перетинки в діастолу, мм;
діаметр правого шлуночка (ДдПШ) – відстань від передньої стінки ПШ до правої
сторони міжшлуночкової перетинки в діастолу, мм.
На базі отриманих ехометричних величин проводився розрахунок
кінцево-діастолічного (КДО) та кінцево-систолічного (КСО) об’ємів ЛШ (в мл) за
формулами L.E.Teichholz et al. [186].
Основні показники центральної гемодинаміки: ударний (УО) та хвилинний об’єми
(ХвО), серцевий індекс (СІ), фракція викиду (ФВ), ступінь скорочення
передньозаднього розміру ЛШ у систолу (DД) та швидкість циркуляторного
скорочення волокон міокарда (Vcf-1) визначалися за формулами, пропонованими у
посібниках з ехокардіографії [20, 106].
Для отримання порівняльних даних про функціональний стан серця у хворих з
різн
- Київ+380960830922