РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводили на базі пульмонологічного відділення Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні протягом 2003-2007 років. Для клінічної характеристики обстежених хворих користувалися Х Міжнародною статистичною класифікацією хвороб.
Дослідження розпочинали з детального збору скарг, анамнезу захворювання та життя. Оцінювали появу та розвиток супутніх захворювань, починаючи з неонатального періоду, їх перебіг, зв'язок із захворюваннями бронхолегеневої системи. Комплексна оцінка охоплювала фізичний та нервово-психічний розвиток. Після ретельного об'єктивного обстеження у разі наявності супутньої патології дітей оглядали вузькі спеціалісти (оториноларинголог, невропатолог, окуліст, ендокринолог, торакальний хірург та ін.), проводилась корекція лікування.
Ступінь тяжкості перебігу захворювання оцінювали за шкалою SCORAD [52]. Було обстежено 144 дитини, хворі на атопічний дерматит середньої тяжкості: 48 (33,3 %) - у віці від 1 місяця до 3-х років, 48 (33,3 %) - у віці від 4 до 6 років, 48 (33,3 %) - у віці від 7 до 12 років. Дітей кожної вікової групи поділили за допомогою метода рандомізованого стратифікованого розподілу на чотири групи: першу, другу, третю та четверту, що відрізнялись залежно від лікування, яке в подальшому призначали. Дітей першої групи лікували за допомогою протокольної терапії. При цьому запалення коригували за допомогою стероїдів на пошкоджені ділянки, крім обличчя, інфекцію - використовуючи антибіотики, які застосовували місцево. Прурит лікували антигістамінними засобами, зволоженням шкіри, антибіотикотерапією. В другій групі, крім протокольного лікування, використовували гіпербаричну оксигенацію (4-5 сеансів через день при експозиції 30 хв, під тиском кисню 1,5 атм). В третій традиційну терапію поєднували з застосуванням кверцетину, який призначали в дозі 0,4 мг/кг тричі на добу всередину у вигляді порошку. В четвертій групі поєднували традиційну терапію з лікуванням кверцетином та гіпербаричною оксигенацією у вищезазначених (як в другій та третій групах) дозах. Через два тижні після початку лікування традиційною та запропонованою терапією аналізували його результати та повторно обстежували хворих.
Таким чином, всіх дітей було поділено на дванадцять груп по 12 осіб. Всього було обстежено 76 (52 %) хлопчиків та 68 (48 %) дівчаток. Всі діти першої вікової групи до початку терапії лікувались у дільничних педіатрів. Тривалість такого лікування становила в середньому 1 місяць. У дітей другої вікової групи середня тривалість хвороби становила три роки та один місяць, у дітей третьої - 5 років та два місяці. Діти другої та третьої вікових груп неодноразово лікувались із приводу атопічного дерматиту в дільничних педіатрів та алергологів.
Використана методика рандомізованого стратифікованого обстеження передбачає рівномірний розподіл досліджуваних за групами лікування з урахуванням факторів, які суттєво впливають на результати лікування. Це стать, вік, тривалість захворювання, наявність надлишкової маси, рівень фізичної активності. Завдяки методу стратифікації в кожну групу лікування попадала приблизно однакова кількість подібних обстежуваних [125]. Для цього під час розподілу в групи вибирали по 12 хворих приблизно подібних за стадією захворювання, віком, статтю, масою тіла, рівнем фізичної активності, переліком лікарських засобів, які вони попередньо приймали, наявністю супутніх захворювань.
Стан кисневого обміну оцінювали, виконуючи оксиметрію оксиметром "Unistat" [126], тетраполярну реографію реографом РГ?04?01 [127]. Парціальний тиск кисню в артеріальній крові визначали за допомогою апарата "Biological Microanalyzer type OP-210/3" [126]. В основу досліджень кисневого бюджету взято алгоритм "Спосіб діагностики гіпоксій" В.В. Гнатіва [128]. Цей спосіб ґрунтується на принципі послідовного виявлення порушених ланок ланцюга кисневого забезпечення тканин організму. На основі даних оксиметрії та показника хвилинного об'єму крові, визначеного реографічно, вираховували величини доставки (DО2), споживання (VO2) кисню організмом та коефіцієнт екстракції кисню (VO2/DO2) [126], величину внутрішньолегеневого шунтування крові [129]. Ударний об'єм крові визначали за методом Kubicek'а в модифікації Пушкаря Ю.Т. [126].
Дослідження SaO2 ми здійснювали інвазивним способом в анаеробних умовах. В нормі артеріальна кров у легенях насичується киснем на 96 % (незначне недонасичення гемоглобіну зумовлено фізіологічним вено-артеріальним шунтуванням) [129]. Зниження SаО2 понад 96 % може бути зумовлено гемічною інактиваційною гіпоксією, яка розвивається внаслідок зниження здатності гемоглобіну до приєднання кисню.
Згідно із загальноприйнятою класифікацією гіпоксій [130], гемічна гіпоксія може виникати внаслідок зниження вмісту гемоглобіну в крові (при анеміях) чи порушення його функцій (утворення патологічних сполук гемоглобіну та його інактивації) [131]. Якщо у першому випадку вміст гемоглобіну в крові хворого є цінним показником ступеня анемії, то дослідженню функціональної спроможності гемоглобіну в клініці приділяють значно менше уваги. Гемічна гіпоксія може бути зумовлена не лише абсолютною втратою гемоглобіну (при анеміях), але й при порушенні його функцій - наприклад, інактивації гемоглобіну внаслідок утворення його патологічних сполук (карбокси-, сульф-, метгемоглобіну). Ці фактори зумовлюють гемічну інактиваційну гіпоксію, яку позначають абревіатурою ГГі (гемічна гіпоксія інактиваційна).
Проводячи роздільне виявлення гіпоксій, згідно із запропонованою методикою, отримували результати, виражені в умовних одиницях як з позититивним знаком (при наявності гіпоксій), так і з від'ємним. В останньому випадку результат із знаком (-) свідчить про надмірне функціонування досліджуваної системи (функції зовнішнього дихання, еритрону, системи гемодинаміки), зумовленої механізмом компенсації.
Для оцінки імунологічного статусу виконували імунограму з моноклональними антитілами (МКАТ) методом непря