РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Експериментальні дослідження проведено на 396 нелінійних білих щурах обох
статей масою 140 – 220 г. Всі тварини утримувались у віварії Вінницького
національного медичного університету (ВНМУ) на стандартному водно – харчовому
раціоні при вільному доступі до води та їжі. Тварини отримували стандартне
харчування у вигляді збалансованого гранульованого корму за встановленими
нормами. Під час роботи з лабораторними тваринами дотримувались рекомендацій
Європейської комісії щодо проведення медико-біологічних досліджень з
використанням тварин та методичними рекомендаціями Державного фармакологічного
центру МОЗ України. Досліди проводились з врахуванням “Правил доклинической
оценки безопасности фармакологических средств (GLP) [55]. Дослідження проводили
в лабораторії кафедри фармакології вказаного вище університету, сертифікованої
ДФЦ МОЗ України (посвідчення №51 від 30.05.2002). Евтаназію тварин проводили
шляхом передозування ефіру.
Розподіл тварин за дослідними групами в проведеному дослідженні наведено в
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин за дослідними групами
Групи тварин
Кількість
Скринінгові дослідження:
1. Індометацинові ЕВУ СОШ:
1.1. Індометацин (контроль) – без лікування
1.2. Профілактика омепразолом
1.3. Профілактика фамотидином
10
1.4. Профілактика тіотриазоліном (50 мг/кг)
10
продовження таблиці 2.1
1.5. Профілактика тіотриазоліном (100 мг/кг)
1.6. Профілактика тіотриазоліном (200 мг/кг)
1.7. Профілактика тіотриазоліном (100 мг/кг перорально)
1.8. Профілактика тіотриазоліном (200 мг/кг перорально)
1.9. Профілактика токоферолом ацетатом
1.10. Профілактика ретинолом ацетатом
1.11. Профілактика солкосерилом
1.12. Профілактика метилурацилом
2. Ортофенові ЕВУ СОШ
2.1 Ортофен (контроль) – без лікування
2.2. Профілактика тіотриазоліном (50 мг/кг)
2.3. Профілактика тіотриазоліном (100 мг/кг перорально)
2.4. Профілактика фамотидином
3. Етанол-преднізолонові ЕВУ СОШ
3.1. Етанол-преднізолон (контроль) – без лікування
3.2. Профілактика тіотриазоліном
3.4. Профілактика фамотидином
4. Хронічна “ацетатна” виразка шлунка
4.1. Контрольна група (без лікування)
21
4.2. Лікування тіотриазоліном
21
4.3. Лікування фамотидином
21
4.4. Лікування тіотриазоліном з фамотидином (поєднання)
21
5. Дослідження впливу тіотриазоліну та препаратів порівняння на базальну
секрецію шлунка
5.1. Контроль (без введення ліків)
5.2. Тіотриазолін
5.3. Фамотидин
5.4. Омепразол
6. Дослідження впливу тіотриазоліну та препаратів зрівняння на динаміку
біохімічних показників в гомогенатах СОШ з
хронічною «ацетатною» виразкою шлунка
6.1. Інтактні тварини
28
6.2. Тварини з ацетатною виразкою без лікування
28
6.3. Лікування тіотриазоліном
28
6.4. Лікування фамотидином
28
6.5. Лікування тіотриазоліном з фамотидином (поєднання)
28
В дослідах використовували інўєкційну та таблетовану лікарську форму
тіотриазоліну (морфоліній 3-метил-1,2,4-триазоліл-5-тіоацетат).
Препарат синтезований в 1982 році у Запорізькому державному медичному
університеті в співробітництві з Державним науковим центром лікарських засобів.
Пройшов доклінічні та клінічні дослідження згідно вимог бувшого
Фармакологічного комітету СРСР і Фармакологічного комітету України і дозволений
до клінічного застосування наказом МОЗ України.
Фармакологічні властивості та безпечність препарату всебічно вивчені на
кафедрах фармакології Запорізького та Львівського медичного університету,
Харківської фармацевтичної академії. Тіотриазолін є низькотоксичний препарат –
його ЛД50 для щурів при пероральному введенні в організм становить 10300 мг/кг,
а при внутрішньомўязовому – 5150 мг/кг [182].
2.1. Експериментальні моделі та методи дослідження.
При виборі моделі для відтворення ерозивно – виразкових ушкоджень шлунка було
взято до уваги слідуючі аспекти: спосіб повинен бути технічно простим,
достатньо надійним і давати максимальний відсоток виразкових ушкоджень.
Оскільки важко знайти єдину модель виразки шлунка, яка була б ідентичною
виразці шлунка у людини, у своїй роботі використали декілька моделей, при яких
у виникненні виразок відігравали б роль різні механізми, а саме: гостру
індометацинову, ортофенову та етанол – преднізолонову моделі, а також хронічну
«ацетатну» з використанням оцтової кислоти.
Враховуючи, що індометацин і ортофен широко використовують в комплексній
терапії багатьох захворювань опорно-рухового апарату та системних захворювань
сполучної тканини і поряд з основними фармакологічними властивостями
(жарознижуюча, аналгезуюча, протизапальна) володіють рядом побічних ефектів,
зокрема спричиняють виникнення виразок і ерозій слизової оболонки шлунка та
кровотечі [53], заслуговує на увагу вивчення противиразкової дії лікарських
засобів при індометациновій та ортофеновій моделі утворення ерозивно –
виразкових уражень шлунку.
Експериментальну індометацинову гастропатію моделювали у щурів, які попередньо
протягом однієї доби голодували, шляхом одноразового введення в шлунок
вказаного нестероїдного антифлогістика в дозі 20 мг/кг у вигляді зависі на 2%
розчині крохмалю [18]. Профілактичну дію тіотриазоліну на ульцерогенний вплив
індометацину в експерименті вивчали на 91 нелінійному щурі масою 140 – 200 г
розподілених на 12 груп. Досліджувані препарати вводили одноразово за 60 хв. до
введення індометацину: тіотриазолін в дозах 50, 100 та 200 мг/кг -
внутрішньомўязово та внутрішньо- шлунково в дозах 100 та 200 мг/кг; солкосерил
(0,5 мг/кг) внутрішньомўязово; фамотидин (40 мг/кг), омепразол (40 мг/кг) та
метилурацил (100 мг/кг) внутрішньошлу