РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
З метою розробки прогностичних критеріїв бронхообструктивного синдрому при
гострих респіраторних захворюваннях (ГРЗ) у дітей молодшого віку, для
вдосконалення лікувально-профілактичних заходів у цих хворих проведене
катамнестичне спостереження за 700 дітьми, які в ранньому віці отримували
стаціонарне лікування з приводу перших епізодів бронхіальної обструкції, що, як
правило, виникали на фоні ГРЗ.
На рисунку 2.1 наведена загальна клінічна характеристика обраної когорти дітей.
Рис. 2.1. Загальна клінічна характеристика когорти обстежених хворих
Переважання хлопчиків у популяції обстежених дітей, мабуть, пояснювалося
наявністю в них у цьому віці анатомо-фізіологічних особливостей (АФО) дихальних
шляхів та імунної відповіді, які спричиняють схильність до розвитку
респіраторних інфекцій та виникнення бронхообструктивного синдрому [45,51].
Серед обстежених дітей сільських мешканців було 75,4%, та лише 24,6% пацієнтів
проживали в місті. Переважання сільських мешканців серед обстежених хворих
пояснювалося, зокрема, як статусом обласної лікарні, де проводилося лікування,
так і мікро-соціальними особливостями проживання дітей у сільський місцевості,
які, в цілому, підвищують ризик виникнення ГРІ в ранньому дитинстві [97].
Наприкінці катамнестичного спостереження середній вік дітей становив 15,7±0,2
років. При цьому частка дітей віком до 7 років становила 16,9%, дітей віком від
7 до 13 років було 2,3%, а частка пацієнтів від 14 до 23 років склала 80,9%
спостережень.
Тривалість катамнестичного дослідження обраної популяції дітей у середньому
становила 13,9±0,2 років. При цьому 78,3% пацієнтів знаходилися під
спостереженням тривалістю 15-20 років, у 5% дітей катамнез спостереження склав
5-14 років, та тільки у 16,7% він не перевищував 5 років. Ця невелика група
дітей з відносно нетривалим терміном спостереження була включена до дослідження
з метою оцінки діагностичної та прогностичної цінності низки сучасних
алергологічних методів обстеження. Окрім того, до неї увійшли пацієнти, що
вибули з обстеження через різні об’єктивні обставини.
У цілому, дані вказаного катамнестичного спостереження дають підстави вважати,
що після проведеного лікування в стаціонарі на початку спостереження, епізоди
БОС у подальшому спостерігалися у 44,6% дітей, а рецидиви цього синдрому
наприкінці катамнестичного нагляду – у 19,9% пацієнтів. Ці спостереження, в
основному, збігаються з літературними даними [2,26,55], що непрямо підтверджує
коректність їх проведення.
Виходячи з результатів катамнестичного спостереження за вказаною когортою
дітей, сформовано дві клінічні групи. Першу клінічну групу спостереження склали
312 осіб, в яких після стаціонарного лікування реєструвалися рецидиви
бронхообструктивного синдрому. У подальшому ця група хворих визначатиметься як
«основна». Слід підкреслити, що в цій клінічній групі в 139 хворих (44,6%)
повторні епізоди обструкції бронхів тривали практично до закінчення
катамнестичного нагляду. Середній вік пацієнтів І клінічної групи наприкінці
спостереження склав 14,5±0,34 років, а середня тривалість катамнестичного
спостереження за її представниками становила 12,5±0,36 років. Менше 5 років
тривав нагляд за 26,3% хворих, 5-14 років – за 8,6% пацієнтів, а в 65,1%
випадків тривалість катамнестичного спостереження склала 15-20 років.
Другу групу клінічного спостереження сформували 388 осіб, в яких після
стаціонарного лікування нападів бронхообструктивного синдрому не
спостерігалось. У наступному ця клінічна група умовно визначатиметься як «група
порівняння». Середній вік цих осіб наприкінці дослідження склав 16,6±0,2 роки.
Наприкінці рубіжного спостереження діти віком до 7 років зустрічалися з
частотою 10%, а спостережувані віком 14-23 років – з частотою 90%. Середня
тривалість катамнестичного спостереження за пацієнтами ІІ групи склала 15,1±0,2
років. У 88,9% випадків тривалість спостереження склала 15-20 років, і тільки у
9% випадків вона не перевищувала 5 років.
У таблиці 2.1 наведена загальна клінічна характеристика дітей груп
спостереження.
Таблиця 2.1
Загальна клінічна характеристика хворих І та ІІ груп порівняння
Клінічні
групи
Кількість дітей
Частота випадків, %
стать
вік
хлопчики
дівчата
до 1 року
від 1-го до 3-х років
3-4 роки
основна
312
66,7±2,7
33,3±2,7
24,4±2,4
50,0±2,8
25,6±2,5
ІІ
порівняння
388
60,8±2,5
39,2±2,5
44,3±2,5
43,6±2,5
12,1±1,7
p (НР – немає різниці)
НР
НР
<0,01
НР
<0,01
Наявність статевих відмінностей у групах порівняння та відсутність їх між цими
клінічними групами, мабуть, відображає той факт, що (1) хлопчики в ранньому
віці через наявні АФО дихальних шляхів та імунної системи більше схильні до
розвитку БОС на тлі гострої респіраторної інфекції [1,50], але (2) ця
схильність має тимчасовий характер та не впливає на ризик розвитку бронхіальної
астми, в основі якої лежить підвищена реактивність бронхів, зумовлена хронічним
запаленням [2,49]. Такі ж розбіжні механізми транзиторних і персистуючих БОС,
мабуть, визначили переважання в основній клінічній групі дітей більш старшого
віку по відношенню до групи порівняння. У цілому, середній вік дітей першої
клінічної групи склав 24,3±0,8 міс., а пацієнтів ІІ групи – 17,9±0,7 міс.
(р<0,01).
Аналіз місця проживання дітей виявив такі особливості, що серед хворих І групи
переважали міські мешканці – 33,7±2,7%, у той час, як серед пацієнтів ІІ групи
частка мешканців міста склала 17,3±1,9% (р<0,01). Це співпало з літературними
даними, в яких показано, що діти, які проживають