РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальне згрупування дослідів
Експерименти виконані на 174 статевозрілих білих нелінійних щурах обох статей
середньою масою 150-200 г. Тварин утримували за стандартними умовами віварію: в
стандартних пластмасових клітках (по 4–5 тварин), в умовах "відкритої системи",
природного освітлення, при температурі 18–21°С і відносній вологості повітря
45–60%. Вони одержували раціон типу кормової суміші і охолоджену кип’ячену воду
за потребою з автоматичних поїлок. Утримання і використання тварин в
експериментах відповідало вимогам "Європейської конвенції по захисту хребетних
тварин, що використовуються в дослідних і інших наукових цілях" (Strasbourg,
18.03.1986р.) [234].
Загальне згрупування дослідів представлено в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Згрупування дослідів
Групи тварин
Кількість
тварин
Корекція
препарат
тривалість, доба
Інтактні
16
Спонтанний пародонтит
11
Спонтанний пародонтит
Мазь альтанова
Спонтанний пародонтит
Мазь метилурацилова
Травматичний пародонтит
14
Травматичний пародонтит
12
Мазь альтанова
Травматичний пародонтит
12
Мазь метилурацилова
Продовження табл. 2.1
Інтактні
14
Спонтанний пародонтит
16
Спонтанний пародонтит
10
Мазь альтанова
10
Спонтанний пародонтит
10
Мазь альтанова + per os альтан 1мг/кг
10
Спонтанний пародонтит
(контроль)
Плацебо місцево + per os розчинник альтану
10
Інтактні
10
Травматичний пародонтит (контроль)
11
Плацебо місцево
10
Травматичний пародонтит
11
Мазь альтанова
10
У дослідженнях використовували мазь альтанову 2% та таблетки альтану по 0,01г
(ЗАТ "НВЦ Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", Україна), мазь
метилурацилову 10% (ВАТ "Фармак", Україна). Евтаназію щурів контрольних та
дослідних груп проводили паралельно під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг,
внутрішньоочеревинно) шляхом забору крові з серця до його зупинки після
закінчення лікування пародонтиту.
Усі експериментальні дослідження на тваринах виконані під наглядом комісії по
біоетиці Української медичної стоматологічної академії згідно з вимогами по
доклінічному дослідженню лікарських засобів [55].
2.2. Експериментальні моделі пародонтиту
Успіхи в дослідженні патогенезу пародонтиту, в розробці нових методів його
лікування в значній мірі залежать від створення адекватної експериментальної
моделі захворювання, максимально наближеної до пародонтиту в людей. Тому
дослідження мазі альтанової проводили на двох експериментальних моделях
пародонтиту — спонтанному і травматичному. У щурів, які мешкають у природних
умовах, а також у тварин, яких утримують в умовах віварію, виявлено спонтанний
пародонтит — ураження тканин пародонта подібні до пародонтиту в людини і
уражень, які моделюються під час експерименту в тварин [33, 58, 122, 134]. У
зв’язку з певними труднощами, які пов’язані з моделюванням даного захворювання,
спонтанний пародонтит в умовах віварію може бути застосований в якості готової
зручної для експериментатора моделі пародонтиту.
Вибір тварин із спонтанним пародонтитом здійснювали серед щурів, що
утримувались в стандартних умовах віварію на основі об’єктивного стану тканин
пародонта: гіперемії і набряку ясен, наявності проміжків між зубами,
пародонтальних кишень, заповнених їжею, та рухливості зубів. На рис. 2.1
представлена рентгенограма альвеолярного відростка нижньої щелепи щура із
спонтанним пародонтитом. Виявлена резорбція міжальвеолярних перетинок та
зниження їх висоти більше Ѕ її величини, компактна пластинка зруйнована, в
губчастій речовині вогнища остеопорозу.
На відміну, в інтактних щурів міжзубні перетинки списоподібної форми з чіткими
вершинами, знаходяться на рівні емалево-цементної межі, компактна пластинка
неперервна, щільна губчаста речовина дрібнопетлистої структури, маргінальні
пародонтальні щілини незмінні (рис. 2.2).
Рис. 2.1. Рентгенограма альвеолярного відростка нижньої
щелепи щура із спонтанним пародонтитом (тварина № 35). Зб.: 2
Рис. 2.2. Рентгенограма альвеолярного відростка нижньої
щелепи інтактного щура (тварина № 3). Зб.: 2
Для розробки методів патогенетичної терапії пародонтиту важливо відтворити таку
експериментальну модель цього захворювання, яка б відображала основні ланки
його патогенезу і була подібна до клінічних форм пародонтиту. За даними
В.М. Зубачика [65] місцеве використання етіотропних чинників запалення в
експерименті на тваринах значно швидше викликає патологічний процес у
пародонті, ніж це спостерігається при розвитку спонтанного пародонтиту, що
свідчить про їх переважну та більш агресивну роль порівняно з загальними
факторами при виникненні генералізованого пародонтиту. Враховуючи
вищезазначене, в наступних серіях дослідів ми проводили травматичне ушкодження
тканин пародонта.
Травматичний пародонтит відтворювали у щурів з інтактним пародонтом. Під
ефірним рауш-наркозом відшаровували слизову оболонку альвеолярного відростку
нижньої щелепи в ділянці молярів (І, ІІ, ІІІ) з вестибулярної сторони на
глибину 2-3 мм. Для того, щоб глибина створених, таким чином, пародонтальних
кишень була однаковою, в усіх випадках використовували градуйований скальпель з
фіксованою довжиною леза. Додатково в ділянці різців вздовж коренів зубів
робили травму з розривом зубо-ясенного прикріплення [85]. При цьому проводили
розхитування різців та молярів. Травматичне ушкодження пародонта
супроводжувалось симптомами подібними до таких у хворих на пародонтит:
гіперемією, набряком, кровотечею ясен, утворенням пародонтальних кишень
глибиною 2-3 мм і рухливістю зубів.
З
- Київ+380960830922