РОЗДІЛ 2
Банківські системи країн Центральної та Східної Європи в умовах лібералізації
міжнародної торгівлі фінансовими послугами
2.1. Особливості лібералізації торгівлі фінансовими послугами у країнах ЦСЄ
Еволюція ролі іноземних банків у банківських системах країн ЦСЄ
характеризується двома основними рисами. По-перше, зростає значення іноземного
фінансування [37 Під іноземним фінансуванням розуміється транскордонне
кредитування та кредитування, що надається філіями іноземних банків, які
подають консолідовану з материнським банком звітність.], яке з 84894 млн. дол.
у 1998 році збільшилось майже у 4,6 рази і досягло рівня 389640 млн. дол. у
2004 році (рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Обсяги іноземного фінансування у країнах ЦСЄ
Джерело: Рисунок побудовано за даними Додатку Б, табл. Б.1.
Найбільшим обсягом іноземного фінансування по відношенню до ВВП у 2003 році
відзначались Естонія (92,8%), Хорватія (87,5%), Чехія (70,9%), Угорщина
(60,7%), Словаччина (54,3%), Польща (41,5%), найменшими – Сербія і Чорногорія
(5,4%), Албанія (10,7%), Македонія (13,0%) (Додаток Б, табл. Б.2). Значними
темпами іноземне фінансування зростало протягом 1999-2003 років у Боснії та
Герцеговині (з 2,5 до 20,8% ВВП), Хорватії (з 21,3 до 87,5% ВВП), Польщі (з
17,6 до 41,5% ВВП), Словенії (з 14,0 до 36,6% ВВП) та Естонії (з 39,6 до 92,8%
ВВП) (рис. 2.2.).
Рис. 2.2. Динаміка частки іноземного фінансування у ВВП країн ЦСЄ, %
Джерело: Рисунок побудовано автором за даними Додатоку Б, табл. Б.2.
По-друге, відбувається зміна структури іноземного фінансування, що
відображається у зростанні ролі надання фінансових послуг через комерційну
присутність у порівнянні з транскордонним наданням. Найбільш швидко філії
іноземних банків нарощують обсяги кредитування у місцевих валютах з 20000 млн.
дол. у 1998 році до 105000 млн. дол. у 2002 [217, p. 76].
Однак Р. Де Хаас та І. Ван Лілайвелд (2002) [180, p. 19, 27] виявили, що
транскордонне кредитування залишається важливою складовою іноземного
фінансування в цілому у країнах ЦСЄ (зокрема, в Естонії, Польщі, Словенії,
Угорщині та Чехії). Так, у 2000 році транскордонне надання кредитів складало
9%, 47%, 22%, 91% та 29% від обсягу кредитів, наданих філіями іноземних банків,
для Естонії, Угорщини, Польщі, Словенії та Чехії відповідно. Однак разом з тим,
протягом 1993-2000 років кредитування, надане філіями іноземних банків,
зростало швидше, ніж транскордонне кредитування в Угорщині, Польщі та Естонії.
В Чехії та Словенії ці види іноземного фінансування зростали майже однаковими
темпами.
Збільшення присутності іноземних банків у цих країнах через створення філій і
дочірніх компаній значною мірою є наслідком приватизації місцевих банків
іноземними. Обсяги прямих іноземних інвестицій у фінансовий сектор швидко
зростали у другій половині 1990-х років. В результаті цього банківський сектор
країн ЦСЄ, за винятком Македонії Сербії Латвії та Словенії, більше, ніж на 50%
складається з інституцій з мажоритарним іноземним контролем (Додаток В, табл.
В.1). У більшості країн ЦСЄ іноземні банки контролюють більше двох третин
активів банківського сектору [193, p. 54]. Зокрема, частка банківських активів,
що контролюються іноземними інституціями, у 2003 році коливалась від 66% у
Румунії до 98% в Естонії за винятком Сербії (13,2 %), Словенії (17,2 %),
Македонії (48,6%) та Латвії (49%) при середньому значенні понад 73% (рис. 2.3.
та Додаток В, табл. В.2). Це значно вище, ніж в ЄС (11%), країнах Азії (10%) та
Латинської Америки (40%) [217, p. 76]. Частка активів іноземних банків у ВВП
різко зросла у 1990-х роках у Чехії, Естонії, Латвії та Угорщині [193, p. 54].
Рис. 2.3. Динаміка іноземного входження до банківського сектору за часткою в
активах, %
Джерело: Рисунок побудовано автором за даними Додатку В, табл. В.2.
У країнах ЦСЄ іноземне входження за кількістю інституцій та за часткою в
активах є співмірними. Тобто, як показано на рис. 2.4, для країн з суттєвою
часткою іноземних фінансових інституцій у банківському секторі є характерним
зачний іноземний контроль над активами сектору. Отже у країнах ЦСЄ іноземне
входження відбувалось через створення або придбання великих та середніх банків
з поступовим нарощенням їхніх капіталу та активів.
Головним компонентом припливу іноземного капіталу у банківський сектор країн
ЦСЄ є фінансування злиття та поглинання місцевих фінансових інституцій. Як
наслідок, іноземні банки представлені в регіоні головним чином дочірніми
компаніями, а не філіями. Особливості регулювання та застосовані методи
приватизації зумовили входження іноземних банків зокрема до банківських
секторів Угорщини, Польщі, Словаччини та Словенії
Рис. 2.4. Співвідношення між іноземним входженням за кількістю інституцій та
часткою в активах для країн ЦСЄ
Джерело: Рисунок побудовано автором за даними Додатку В, табл. В.1 та В.2.
через створення саме дочірніх компаній шляхом приватизації вже існуючого банку,
або створення нової інституції. Відкриття філій у цих країнах відігравало
вторинну і досить незначну роль. У Чехії – навпаки – існуючі норми регулювання
заохочували створення філій. Як наслідок, кількість філій іноземних банків у
цій країні більш, ніж удвічі, перевищує їхнє число в Угорщини, Польщі,
Словаччини та Словенії разом узятих [258, р. 24], а в цілому 41 банківська
група з ЄС серед підконтрольних банків має в країнах-нових членах ЄС 5,6% філій
та 94,4% дочірніх підприємств [193, p. 24], на дочірні компанії іноземних
банків припадає 82% операцій іноземних банків у країнах ЦСЄ [148, р. 7]. У
Словенії, на відміну від більшості країн ЦСЄ, був лише один приклад входження
іноземного капіталу через п
- Київ+380960830922