РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота проводилась на базі відділення гастроентерології ІПАГ АМН України,
відділення токсикології та екстракорпоральних методів детоксикації УДСБ
„ОХМАТДИТ” МОЗ України, лабораторії імунології Інституту гематології та
трансфузіології АМН України.
Для вирішення поставлених задач проведено комплексне клініко-лабораторне
обстеження 120 дітей у віці від 6 до 16 років, хворих на хронічні вірусні
гепатити В та С та 20 практично здорових дітей аналогічного віку та статі, які
склали контрольну групу.
Всім дітям було проведено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження
згідно сучасних протоколів діагностики та лікування гепатитів. Діагноз ХГ
встановлювали на підставі анамнестичних даних, оцінки результатів
лабораторно-інструментальних досліджень згідно класифікації хронічних
гепатитів, прийнятої в 1994 році на Всесвітньому конгресі гастроентерологів
(Лос-Анджелес,1994), який узгоджується з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го
перегляду.
Для встановлення етіології хронічних гепатитів проводили визначення
серологічних маркерів вірусів гепатиту С (AbHCVIgM, AbHCVIgG-імуноферментним
методом та PНКHCV- методом полімеразної ланцюгової реакції) та В (HBsAg, HBeAg,
AbHBcor IgM, AbHВcorIgG – імуноферментним методом та ДНК НВV – методом
полімеразної ланцюгової реакції).
У всіх хворих дітей визначали показники загальноприйнятих (загальний аналіз
крові, сечі, копрограма) та біохімічних методів дослідження крові, які
характеризують синдроми цитолізу (активність АлАТ, АсАТ), холестазу (активність
лужної фосфатази, рівні білірубіну, холестерину, фосфоліпідів,
Я-ліпопротеїдів), печінково-клітинної недостатності (вміст альбумінів,
протромбіну, холестерину, загального білірубіну та його прямої фракції),
імунозапальний синдром (рівень г-глобулінів, сироваткових Ig A, M, G, показник
тимолової проби).
Дослідження сироватки крові проводили на біохімічному аналізаторі COBAS-MIRA
Hoffman La Roche (Швейцарія). Дослідження сечі - на автоматичному аналізаторі
Urisсan (Південна Корея).
Ступінь активності запального процесу оцінювали за показниками амінотрансфераз:
рівень трансаміназ на верхній межі нормальних показників – відсутність
активності; підвищення рівня АлАТ та АсАТ у 1,5-2 рази – мінімальна ступінь
активності; підвищення рівня АлАТ та АсАТ в 3-5 разів – помірна ступінь
активності, вище 5 раз – висока ступінь активності.
Для характеристики морфо-функціонального стану гепатобіліарної системи
проводили ультрасонографію та доплерометрію на апараті “ALOCA” SSD-500 (Японія)
з інтенсивністю ультразвуку 0,01 Вт/см2 та частотою 2,5; 3,5 та 5,0 мГц.
Для характеристики морфо-функціонального стану шлунку, 12-палої кишки, а також
наявності варикозного розширення вен стравоходу, проводили
езофагогастродуоденоскопію за допомогою фіброскопа „OLYMPUS” (Японія);
досліджували секреторну та кислотоутворюючу функції шлунку методом
внутрішньошлункової рН-метрії та фракційно-титраційного зондування.
За показаннями проводилась діагностична пункційна біопсія печінки з подальшим
її морфологічним дослідженням з використанням загальногістологічної методики -
матеріал обробляли в парафіновій заливці, зрізи фарбували гематоксилін-еозином
та пікрофуксином за Ван-Гізон. Активність запального процесу визначалася в
балах за індексом гістологічної активності (ІГА) по R.G.Knodell.
Ступінь гістологічної виразності склерозу (ГІС) базувався на підставі його
локалізації та оцінювався в балах, ступінь фіброзу печінки визначався за Desmet
V., Gerber M. напівкількісним методом в балах [42].
Стан мікробіоценозу кишечника визначали шляхом мікробіологічного дослідження
фекалій при висіві їх у розведенні 10-8 в 1мл на середовища Блаурока, Ендо,
Сіменса, Сабуро, ЖСА та 5% кров'яний агар при відповідних умовах інкубації, з
наступною мікроскопією.
Кількісний склад усіх видів мікроорганізмів в 1г фекалій визначали за формулою:
S = NxAxB, де: S – кількість мікроорганізмів у 1г фекалій; N – кількість
колоній, що виросли на чашці; А – коефіцієнт посівної дози; В – ступінь
розведення матеріалу.
Діагностика ендотоксикозу проводилася за оригінальними методиками, які
дозволяють визначити механізми продукції токсинів, розміри молекул токсинів,
переважно накопичених у кров”яному руслі, рівень токсичності цільної плазми
крові, стан антитоксичних адаптаційних систем плазми крові, характер зв”язку
токсинів з фракціями крові [113].
Для визначення особливостей формування токсикозу в різних групах хворих
вивчався взаємозв’язок між його параметрами та етіологічним чинником
захворювання, ступенем активності запального процесу в печінці. Дослідження
параметрів токсикозу складалося з двох етапів: безпосередньо прямі лабораторні
методи виміру, та розрахункові методи аналізу (розрахунок середнього рівня
пошкоджуючої активності накопичених у кров’яному руслі токсинів; розрахунок
середнього рівня токсичності плазми крові; розрахунок парціальних часток
токсинів міцно та неміцно пов’язаних з токсиннесучими фракціями у кров’яному
руслі).
Хід методики дослідження.
У пацієнта відбирали 5 мл венозної крові, стабілізованної 3 % розчином трилона
Б, готували лейкоконцентрат та 0,5 % розчин аутологічних еритроцитів.
Центрифуговану плазму крові методом фільтрації розділяли на три основні
фракції:
“великорозмірну” (яка містить речовини з молекулами розміром >200нм);
“середньорозмірну” (яка містить речовини з молекулами розміром 10-200нм);
“малорозмірну” (яка містить речовини з молекулами розміром <10нм).
Велокорозмірну фракцію, в св
- Київ+380960830922