РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ОСТРОЗЬКОЇ ВОЛОСТІ ТА
БОРОТЬБА ЗА НЕЇ ПОМІЖ ПРЕТЕНДЕНТАМИ
Початки формування Острозької волості
Наше дослідження присвячене Острозькій волості – територіально-адміністративній
одиниці, що являла собою комплекс земель, розташованих по обидва береги річки
Горині в її середній течії та зібраних навколо Острозького замку. Наведене
визначення, безперечно, є певним узагальненням, позбавленим ряду деталей, що
зумовлено як бурхливою історією волості, зміною її меж та статусу, так і
складною структурою округи острозької замкової юрисдикції.
Залишивши для наступного розділу розгляд другого зі щойно названих питань,
спробуємо встановити час появи на історичній арені області, якій згодом
судилося стати ядром володінь князівського роду Острозьких. Аналіз документів з
історії Південно-Східної Волині Середньовічної доби призводить до кількох
важливих спостережень. По-перше, джерела до самого кінця XV століття наводять
відомості не стільки про Острозьку волость, скільки про осіб, які нею володіли.
Тогочасні суперечливі повідомлення дають підґрунтя лише для обережних гіпотез
про елементи, з яких складалася ця територіально-адміністративна одиниця.
По-друге, сам термін “Острозька волость” тогочасним джерелам невідомий. Ключове
поняття, яке буде використовуватися в цьому дослідженні, почало домінувати в
актах лише з середини – другої половини XVI століття. Найдавніша відома нам
згадка Острозької волості міститься в наказі великого князя литовського
Сиґізмунда І Старого, адресованому Іллі Острозькому і датованому 27 квітня 1539
р. У ньому йдеться про напади підданих кн. Іллі на маєтки Кузьми Заславського:
“люди твои, волости Острозское [курсив мій – І.Т.] и замъку Шулжинского, у пущу
его Жеславскую моцно кгвалтомъ уеждчают…”. [77 AS IV. – S. 194.]
Наявні документи дозволяють стверджувати, що Острожчина як виокремлена область
існувала під різними назвами вже в середині XIV ст. Говорити з певністю про
більш ранній період її історії не можна за браком достатньої кількості
достовірних джерел. Щоправда, до таких нерідко зараховують літописні
повідомлення, поміж яких особливу увагу наших попередників привертав уривок з
“Повісті минулих літ” з першою згадкою в ньому Острога. 1100 року князі
Святополк Ізяславич, Володимир Всеволодович та Олег Святославич, відбираючи в
свого брата Давида Ігоревича володимирське княжіння, пропонують йому погодитися
на менші городи: “но се ти даемъ шедъ сuди в Божекскомъ. во остроз [курсив мій
– І.Т.] Дубенъ и Черторыескъ. то ти даеть С[вu]тополкъ…” (за Іпатіївським
списком кінця ХІІІ ст.) [78 Ипатьевская летопись // ПСРЛ. – М., 1997. – Т. 2. –
С. 249. В українському перекладі цей уривок звучить так: “а се тобі даєм:
пішовши ти сядь у Бужську [і] в Острозі; а Дубен і Чорторийськ – се тобі дає
Святополк…”, див. Літопис Руський за Іпатським списком / Переклав Л. Махновець.
– К., 1989. – С. 155.]. Різні кодекси “Повісті” початок цього важливого
фрагменту передають неоднаково. Так, згідно з Хлєбниковським списком середини
XVI ст. Давид Ігоревич мав би отримати взамін Володимира стільці “в Боузском.
въ остроз” [79 Ипатьевская летопись. – С. 249.], а відповідно до пізнішого
Лаврентіївського списку (початок XVII ст.) – “в Бужьскмь. въ Остром” [80
Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – М., 1998. – Т. 1. – С. 274.].
Навіть якщо останній варіант прочитання уривка пояснюється вірогідною помилкою
переписувача, залишається проблема інтерпретації слова “острогъ”. В українській
історіографії воно традиційно і майже безапеляційно ототожнюється з назвою
міста. Разом з тим, наведене вище словосполучення можна розтлумачити і як
укріплене городище (“Бузький остріг”). Свого часу цю дилему помітив Михайло
Грушевський. Та автор “Історії України-Руси” без жодних аргументів схиляється
до думки про те, “що се два осібні міста, і – значить – Острог існував уже в ХІ
в.” [81 Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1992. – Т. 2. – С.
385-386.]. Якщо це так, тоді логічно було би припустити, що Давид Ігоревич
отримав в уділ не тільки самі міста, але й землі, що їх оточували, а отже
Остріг і його околиці вже в часи Давної Русі могли становити окреме
територіальне утворення. Підтвердити або спростувати цей ланцюжок гіпотез
наразі практично неможливо, оскільки ані літописи, ані інші відомі нам джерела
жодним словом не згадують про майбутнє родове гніздо дому Острозьких аж до
першої половини XIV століття. Перед тим, як перейти до розгляду тогочасних
документів, в яких натрапляємо на дані про Остріг, відзначимо, що вони, як і
більшість актів XIV-початку XV століття, до сьогоднішнього дня викликають
дискусію щодо своєї автентичності та точного датування.
Перший з таких документів – данина “луцького та володимирського князя” Любарта
Ґедиміновича Луцькій єпископській кафедрі 1322 року. У ній, зокрема, згадуються
“дорога, которая идетъ зъ Жыдичына до Крупой, прозываемая Острозская”, а також
надані владиці (єпископу) “луцкому и острозскому” Кирилу сім сіл “подъ
Острогомъ” [82 Грамоти XIV ст. / Упорядкування, вступна стаття, коментарі і
словники-покажчики М. Пещак. – К., 1974. – С. 21; пошкоджену копію підтвердного
привілею великого князя Олександра видано ще в ХІХ ст., див. Архив ЮЗР – ч. 1,
т. 1. – С. 206-208.]. Оригінал Любартового привілею так само, як і оригінал
його підтвердження великим князем литовським Олександром (1498 р.), до наших
днів не дійшли. З тексту чергового підтвердження 1629 року дізнаємося, що
другий з названих документів являв собою “list y przywilei… na pargaminie,
ruskim iкzykiem pisany, zawierai№cy w sobie confirmati№ Alexandra, xi№їкcia
jego mosci litewskiego…, pieczкci№ t
- Київ+380960830922