РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ УЧАСТІ УКРАЇНИ В РЕГІОНАЛЬНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ УГРУПОВАННЯХ
2.1. Дослідження особливостей взаємодії України з інтеграційними
угрупованнями ОЧЕС, ГУАМ, ЄврАзЕС
Інтеграція України в систему міжнародного поділу праці характеризується
невизначеністю, суперечливістю і вкрай низькою ефективністю у більшості сфер.
По принципових аспектах регіональної інтеграційної взаємодії спостерігаються
значні розбіжності в наукових і політичних колах, у результаті чого ускладнено
процес прийняття рішень, загублені деякі можливості, затягується інтенсифікація
суспільно-економічного розвитку. В умовах наростаючих глобалізаційних тенденцій
виникає проблема формування національної геоекономічної й геополітичної ніші,
тому виникає необхідність обліку як позитивних наслідків інтеграції, так і її
потенційних і реальних погроз, що вимагає створення механізмів захисту
національної економічної безпеки [72, с. 77]. Надмірна лібералізація
зовнішньоекономічної діяльності в перші роки незалежності України негативно
позначилася на функціонуванні національного господарства, рівні життя населення
і обумовило зниження темпів входження України в глобальну світогосподарську
систему.
Динаміку основних соціально-економічних показників розвитку України наведено в
табл. 2.1 [144, с. 22-24].
Таблиця 2.1
Динаміка основних соціально-економічних показників розвитку України
Показники
2000
2001
2002
2003
2004
Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах), млн. грн.
170070
204190
225810
267344
344822
Продовження табл. 2.1
3
у розрахунку на одну особу, грн.
3436
4195
4685
5591
7267
Доходи населення, млн. грн.
128736
157996
185073
215672
269778
Індекс споживчих цін, %
125,8
106,1
99,4
108,2
112,3
Бюджет, млн. грн.: доходи
видатки
49117,9
48148,6
54934,6
55528,0
61954,3
60318,9
75285,8
75792,5
90592,9
102384,8
Обсяг реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах), млрд. грн.
182,7
210,8
229,6
289,1
400,8
Випуск промислової продукції в загальному обсязі випуску (в основних цінах), %
47,4
47,0
48,7
48,4
50,1
Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млрд. грн.
23,6
32,6
37,2
51,0
75,7
Роздрібний товарооборот підприємств (у фактичних цінах), млрд. грн.
28,8
34,4
39,7
50,0
67,6
Обсяг вироблених послуг (у фактичних цінах), млрд. грн.
37,8
46,4
56,1
72,0
Експорт товарів і послуг, млрд. дол. США
18,1
19,8
22,0
27,3
38,0
Імпорт товарів і послуг, млрд. дол. США
15,1
16,9
18,2
24,5
31,1
Наприкінці 90-х рр. ХХ ст. міжнародні агентства оцінювали економіку України як
закриту або незначно відкриту. Однак відтворювальна відкритість складала
близько 90%, що було обумовлено структурними диспропорціями національної
економіки (експорт сировини й низькотехнологічної продукції, імпорт
енергоресурсів). До того ж на початку 90-х рр. частка експорту в загальному
обсязі виробництва не перевищувала 5%, що було значно нижче середньосвітового
показника (17-20%). Географічна диверсифікованість зовнішньоторговельних
партнерів стала результатом насамперед утрати традиційних ринків збуту. Б.
Губський, Д. Лук'яненко і В. Сиденко підкреслюють: «по сукупності кількісних і
якісних проявів інтернаціоналізація економіки України виявляє явно
гіпертрофовані форми...» [42, с. 16-17]. В даний час відбувається
переорієнтація торговельних потоків убік країн далекого зарубіжжя, однак
Україна залишається монозалежною від певних партнерів. Слід зазначити, що
взаємодія України з глобальної світогосподарською системою постійно
трансформується, однак дотепер не відіграє значної ролі у прогресивних
структурних перетвореннях національного господарства. І. Пузанов, досліджуючи
проблеми інтеграції України, виділяє наступні причини інтенсифікації
економічної й політичної взаємодії країни в контексті регіоналізації: 1)
формування американської, європейської й азіатсько-тихоокеанської зон
економічної інтернаціоналізації; 2) посилення конкурентної боротьби й перехід
її в сферу науко- і техномісткого виробництва; 3) посилення регіонального
протекціонізму шляхом створення великих торгово-економічних блоків; 4)
орієнтація країн на геоекономічну одновекторність поряд з реалізацією концепції
«нового регіоналізму», що обумовлено зростанням конкуренції. Україна в ці
процеси вступає з економічним середовищем, яке знаходится на стадії формування,
низькою конкурентоспроможністю, технологічно відсталою й енергозалежною
структурою виробництва [124, с. 8]. У зв'язку з цим, питання про напрямки,
механізми й обґрунтування інтеграції України у світове господарство надзвичайно
актуальні. Реалізація намічених векторів регіональної інтеграції ускладнюється
необхідністю одночасного рішення багатьох взаємозалежних проблем: інтеграції,
системної трансформації економіки, фінансової стабілізації й ін. Трансформація
національної економіки відбувається непослідовно й суперечливо. У цих умовах
національне господарство залишається непідготовленим до інтенсифікації
входження в глобальний простір.
О. Радзієвський, з огляду на дослідження вітчизняних і російських учених, пише:
«Знаходячись у зоні бідності, Україна входить у групу країн, що формують
периферію світової економіки. Країни ЄС відносяться до її ядра. Тому інтеграція
України в ЄС – це переміщення її з периферії в ядро світової економіки. Задача
дуже актуальна, тому що нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін між ядром і
периферією характеризується втягуванням периферійних країн у пастки сировинної
спеціалізації і зов
- Київ+380960830922