РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ І ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ СФЕРИ ПОСЛУГ В ПРОВІДНИХ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇНАХ СВІТУ
2.1. Сфера послуг в контексті соціально-економічних зрушень ХХ століття
Тенденції і закономірності тектонічних соціально-економічних зрушень можна простежити за більш-менш тривалі історичні періоди. В контексті нашого дослідження таким періодом може слугувати бурхливе ХХ століття, яке можна ретроспективно проаналізувати з позицій початку нинішнього ХХІ століття.
Після промислової революції ХVIII-XIX ст. країни, які оволоділи її здобутками, почали називати індустріальними. У 60-і роки ХХ ст. з'являється вираз "постіндустріальне суспільство". Численні дослідники (див.розд.1) заявили, що суспільство пройшло "індустріальну" і перейшло на "пост-індустріальну стадію" розвитку. Є підстави вважати, що саме у цих термінологічних виразах коріняться розбіжності між різними поглядами на ці величезні, справді тектонічні зрушення в розвитку людства. Спробуємо неупереджено оглянути реальний хід подій і деякі концепції, які склалися упродовж минулого століття. З позицій початку нового століття можна констатувати, що в основі усіх концепцій ХХ століття перебувала ідея науково-технічної революції. Вона прислужилася методологічною основою для вирізнення окремих етапів минулого століття:
1) періоду "індустріального суспільства" початку століття;
2) суспільства "массового споживання" 60-х років;
3) "інформаційного суспільства" останньої третини ХХ ст., який деякі дослідники йменували вже "пост-індустріальною ерою" [4, 5, 104, 109, 111].
Початок століття був ознаменований розвитком "індустрії димних труб" (І етап), коли створювалися галузі важкої промисловості, закладалася база масового виробництва серійної продукції і формувалася фордистсько-тейлорістська модель промислового підприємства. На цьому етапі розвитку економіки і суспільства багатство націй (індустріально розвинених країн) виступає у вигляді "величезного скупчення товарів" при вкрай незначному розвитку "сектору послуг".
Перші десятиліття ХХ ст. в соціальному плані характеризуються гострою конфронтацією класів, найперше між найманою працею і капіталом. Вся перша половина ХХ ст. пройшла під знаком гігантських світових воєн та всеосяжних криз, кровопролитних революцій і громадянських війн, фашистських диктатур і масових репресій (епоха війн і революцій 1900-1950 рр.)
Середина ХХ ст. позначена кординальними зрушеннями в розвитку людства. Нові економічні, соціальні і політичні умови вимагали принципово нових підходів і концепцій. Одне за другим гинули вчення, які відбивали закономірності і погляди минулого.
Суспільство масового споживання 50-60 років (П етап), що сформувалося після гігантських воєнних і громадських потрясінь, виробило принципово нове уявлення про "багатство націй" як потоки сталого споживчого попиту на блага (товари й послуги). Це суспільство швидко прогресувало технічно і технологічно, економічно і соціально. Провідними напрямами науково-технічної революції ставали усе зростаюча механізація, автоматизація, електрифікація виробничих процесів. Масове поточно-конвейєрне виробництво раніше невідомих і недоступних широким верствам населення якісних товарів і все зростаючих різноманітніх послуг позначило контури нового суспільства - "масового споживання". Масове вивільнення робочої сили під впливом механізації, автоматизації, електрифкації у традиційних галузях (первинного і вторинного секторів) супроводжувалося швидким нарощуванням зайнятості у третинному секторі - сфері послуг. Головним соціальним здобутком нового суспільства стало винайдення нових демократичних форм розв'язання гострих соціальних і політичних проблем на основі компромісу (створення систем зайнятості, високої оплати праці, розгалужених систем соціального захисту). В США народження "суспільства масового споживання" сталося внаслідок двох післявоєнних конверсій воєнного виробництва і завершилося ще наприкінці 40-х років. Дещо пізніше нові методи масового поточно-конвейєрного виробництва громадянських товарів охопили індустріально розвинені країни Європи. На порядку денному з'явилася тема "глобальної промислової революції".
Поняття "глобальна промислова революція", "друга промислова революція", "індустріальне суспільство" набули особливого поширення після появи книги (1949 р.) П. Друкера "Нове суспільство: Анатомія індустріального ладу" [122]. У цій роботі були окреслені контури нової "індустріальної системи", в центрі якої опинилася промислова корпорація (акціонерна форма власності), профспілки, менеджмент, а головне взаємини людини і суспільства.
П. Друкеру належить заслуга вироблення послідовної концепції "другої промислової революції". Він переконливо довів дійсно революційну роль масового поточно-конвейєрного виробництва ("фордизм"), а також показав соціально-економічні наслідки наукової організації праці ("тейлоризм"). Вперше стала зрозумілою принципова відмінність нового виробництва, що розвивається не стільки завдяки новим інвестиціям, скільки за рахунок нових знань про саму працю (а не про машини). Виявилася й принципово нова роль нових спеціалістів-менеджерів, які застосовують ці знання. Це дало поштовх новим галузям знань - менеджменту, теорії організації і управління. П. Друкер, який заслужив репутацію "містер управління США", переключив увагу з факторів виробництва на фактори продуктивності. Науковий менеджмент стає основою дивовижного успіху десятків тисяч американських компаній. Менеджмент і менеджери, як його провідники, становили серце "третинного сектору" - послуг.
Застосування поточно-конвейєрних технологій, наукової організації праці і наукового менеджменту змінили тенденції зростання капіталоємності та енергоємності і водночас піднесли виробничу продуктивність. Корпорації, які оволоділи науковим менеджементом, отримали довіру банків і бірж, доступилися до фінансових ресурсів усього світу і створили філіали свого масового виробництва у десятках країн і у сотнях галузей. Спочатку вис
- Київ+380960830922