РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ РЕГІОНІВ
2.1. Діалектика міжнародної регіоналізації світового та європейського ринку
Дослідження процесу становлення регіонального простору в рамках світової економіки, на думку автора, доцільно проводити одночасно в кількох площинах. У роботі було використано три площини аналізу: системну, історичну і просторову. Історичний аспект дослідження охопив останні 500 років і дав змогу не лише систематизувати отриману інформацію, а й вивести деякі закономірності розвитку просторової архітектоніки світового ринку, що дають краще розуміння сучасного процесу регіоналізації і можливих сценаріїв його подальшого розвитку.
Дослідження еволюції глобальної архітектоніки світового ринку (і, зрештою, світової економіки) дає змогу виокремити три можливих варіанти такої будови: тріада, шлях глобалізації і шлях регіоналізації (табл. 2.1).
Тріада базується на довготерміновій домінанті певної країни міжнародного регіону (Європа, Північна Америка, Японія з "азійськими тиграми"). Цей варіант орієнтується на лідерство ТНК, особливо ТНК розвинутих країн, котрі використовують поєднання механізмів конкуренції та кооперації. Внаслідок посилюється розрив між Північчю і Півднем (за винятком країн Південно-Східної Азії - "нових тигрів"). Шлях глобалізації був сформований революцією у транспорті та комунікаціях і загальним зниженням тарифів. У цьому високодоступному світі ключове місце займають мережі, а головні території - міста-портали.
Таблиця 2.1
Варіанти розвитку архітектоніки світової економіки
ТріадаГлобалізаціяРегіоналізаціяПеріоддовгострокова хронологія
(2 століття)сучасний фон
(1/2 століття)новітня тенденція
(1/2 десятиліття) Керівна ідеясилавідкритість, доступність- вимагає дерегуляції світової економіки;
- новий масштаб публічної політикиКерівні силиуспішне лідерство в часі: Європа, США, Східна Азія- революція мобільності;
- синхронізація світової економіки;
- дифузія розвиткуревальвація близькості для економічного розвитку і політмейкерстваПринципи організаціїпростір поділено великими фірмами, ТНК, що поєднують стратегії високої конкурентоспроможності та міжнародної коопераціїмережіполіцентризмРелевантні територіїпівнічна інтеграція проти південної маргіналізаціїміста-порталисусідство, регіоналізм Північ - Південь Джерело: розроблено автором на основі матеріалів ESPON (http://www.espon.lu)
Шлях регіоналізації орієнтований на використання переваг близькості1 і лібералізації світової економіки, запровадження міжнародних механізмів і права для вирішення проблем глобального розвитку.2 Звичайно, всі ці три шляхи є релевантними і переплітаються, але на кожному з етапів вони вплинули на формування певної архітектоніки світового ринку.
Історичний дискурс світового ринку виявив періодичну зміну регіональних центрів міжнародної торгової активності, яка супроводжувалась їхньою просторовою алокацією на кожному з витків розвитку. Л. Зєвін вважає цю обставину ознакою раннього періоду розвитку глобального, трансконтинентального ринку [153].
Так, французький історик Ф. Бродель намагався простежити і пояснити піднесення місто-центрованих економік Європи в минулому та їхнє подальше підпорядкування державам. У своєму зеніті міста-держави керували світовою торгівлею. Економіки цих міст були новими силами, які використовували переваги відсталості інших територій для розширення, переважання та встановлення майже монопольної влади над високими прибутками від торгівлі на великі відстані. Ф. Бродель доводить, що "... міста, з цим погоджуються всі історики, були суттєвим інструментом нагромадження, двигунами економічного зростання, силами, що відповідали за весь прогресивний поділ праці. ... Обходячи обмежувальну діяльність міських гільдій, торговельний капіталізм створив нову промислову зону в сільських місцевостях, які контролювали міста" [154, p.91].
Цей процес досяг кульмінації в кінці ХVІІ ст. - на початку ХVІІІ ст. Але окремі міста на той час вже не могли ефективно обслуговувати міжнародні торгові потоки, оскільки:
- регулярні зміни на протязі відносно невеликих проміжків часу регіональних центрів швидше були підтвердженням нездатності міст забезпечити сервісне, комунікаційне і фінансове обслуговування постійно зростаючих міжнародних потоків без адекватної підтримки і захисту з боку держави;
- концентрація капіталу і розширення асортименту товарів вимагали подальшого розвитку фінансової інфраструктури у вигляді банківських мереж або міжнародних платіжних систем;
- розвиток короткочасної інтеграції посилював статичні та динамічні переваги, пов'язані з реалізацією інновацій і поглибленням спеціалізації виробництва, стимулюючи переміщення центрів у місця концентрації таких переваг;
- європейська економіка залежала від зовнішнього ринку як стосовно поставки товарів, так і стосовно формування додаткових конкурентних переваг; тому актуалізувалися питання створення міжнародного регіонального ринку як багаторівневої системи, здатної акумулювати пропозицію і стимулювати попит, здійснювати регулюючий вплив на товарні та фінансові потоки.
Кінець ХVІІІ ст. супроводжувався індустріальною революцією у Великій Британії та виокремленням її як домінуючої сили у світовій економіці. При цьому міжнародна торгівля однозначно стимулювала британську індустріалізацію і, навпаки, індустріалізація стимулювала торгівлю. Розвивалася нова багатостороння мережа торгівлі і в цьому контексті відносна перевага просувала британську індустріалізацію.
На думку багатьох дослідників, саме ринкова інтеграція мала найбільший і найфундаментальніший вплив на структуру і господарську активність в економіці цього періоду.3 Саме в цей період торгові відносини поширились із сфери обміну в сферу виробництва і дали змогу виробникам формувати додаткові конкурентні переваги, пов'язані з ефективнішим використанням не лише місцевих, а й зарубіжних факто