РОЗДІЛ 2
КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА РОЛІ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Методика визначення рівня державної підтримки та оцінка її результатів
Заходи, здійснювані різними країнами в галузі державного протекціонізму
сільськогосподарського виробництва, фінансуються як за рахунок коштів
державного бюджету, так і безпосередньо споживачами, змушеними купувати
продовольство на внутрішньому ринку за вищими, порівняно із світовими цінами.
Оцінка рівня державної фінансової підтримки аграрного сектору здійснюється за
показниками, розробленими Організацією економічного співробітництва і розвитку
(ОЕСР) та Світовою організацією торгівлі (СОТ).
Для СОТ розраховується так звана агрегована міра підтримки (aggregate measure
of support) – AMS, яка визначає ступінь впливу внутрішньої політики на умови
міжнародної торгівлі та включає обсяги фінансування заходів, які підлягають
скороченню за умовами СОТ.
При аналізі підтримки за методикою ОЕСР розрізняють поняття бюджетного
фінансування та поняття, що стосуються індикаторів його підтримки: «еквівалент
підтримки виробника» (Producer Support Estimale – PSE (ЕПВ), «еквівалент
підтримки споживача» (ЕПС), «оцінка загальної підтримки» (ОЗП), «оцінка
підтримки послуг загального призначення» (ОППЗП).
Аналіз показників ЕПВ і ЕПС має важливе значення. По-перше, ці показники дають
кількісну оцінку підтримки аграрного сектору, показують масштаби викривлень
сільськогосподарського ринку та вартість цих викривлень для споживачів і
платників податків. По-друге, у відсотковому вимірі вони можуть бути
використані для порівняння між різними країнами.
Еквівалент підтримки виробника (ЕВП) відображає обсяги фінансових коштів, які
надходять безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції в результаті
здійснення спеціальних заходів, і включає всі види субвенцій та непрямих виплат
із державних фондів для допомоги аграрному сектору за відповідний рік. Він
розраховується в національній валюті (у перерахунку на долари і євро), а також
у відсотках до вартості виробленої валової продукції сільського господарства за
кожний рік.
Цей показник оцінює величину державної підтримки по основних
сільськогосподарських товарах. Якщо не можливо узгодити ті чи інші заходи
підтримки з конкретними видами сільськогосподарської продукції, їх розподіляють
по основних продуктах пропорційно частці у загальній вартості продукції
аграрного сектору.
Еволюція підтримки виробника в Україні здійснювалась з такими періодами:
1986-1991 рр. - досить високий рівень підтримки в умовах планової системи
(середній показник ЕПВ – 72%) ;
1992-1996 рр. - значне коливання показника підтримки виробника в бік від’ємного
значення, що пов’язано з процесами перехідного періоду;
1997-1998 рр. - позитивна динаміка рівня підтримки;
1999-2000 рр. - від’ємне значення ЕПВ, що пов’язано з фінансовою кризою
(знецінення гривні);
2001 – дотепер - показники підтримки виробників набули додатного значення.
Попереднє знецінення гривні зробило український експорт більш конкурентним і
стимулювало збільшення його обсягу, що супроводжувалось новим посиленням
протекціоністських заходів щодо деяких імпортованих товарів, таких як курятина,
яйця, цукор (цукрова галузь отримала додаткову підтримку у вигляді внутрішнього
режиму квотування), введенням фіксованого сільськогосподарського податку,
призначення якого - зменшити податкове навантаження на аграрні підприємства
порівняно із загальною схемою оподаткування. Крім того, сільськогосподарські
виробники не сплачують податок на додану вартість, їм частково компенсується
відсоткова ставка за кредити.
У цілому ЕПВ включає трансферти, що є результатом застосування таких методів
державної підтримки, як:
підтримка ринкових цін;
прямі бюджетні дотації сільськогосподарським товаровиробникам;
непрямі заходи підтримки сільськогосподарських товаровиробників;
компенсація виробничих витрат.
Еквівалент підтримки виробника відображає обсяги коштів, які надходять
безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції в результаті
здійснення спеціальних заходів у межах державної аграрної політики, і
обчислюється за формулою:
PSE = (Pid - Pib) + (Si – Ti), (2.1)
де Pid – внутрішня ціна виробника на продукт;
Pib – світова ціна на продукт і;
Si,Ti – субсидії і податки на продукту.
Нагочно ЕПВ в Україні та інших країнах ілюструють дані рисунку 2.1.
Рис.2.1. Еволюція рівня підтримки виробників в Україні та інших країнах у
1986-2001рр., %
Порівняння показників ЕПВ в Україні й інших країн з перехідною економікою
наведено на рисунку 2.2. Аналіз наведених даних свідчить, що Україна має один з
найнижчих рівнів підтримки виробників у цій групі. Показник ЕПВ в Україні у
2001р. на рівні 5% можливо лише порівняти з показником Болгарії (3%), до того ж
він набагато нижчий від середнього показника у країнах ОЕСР (31%).
Рис. 2.2. Показники ЕПВ по окремих країнах та середні по ЄС і ОЕСР у валовій
продукції сільського господарства 2000-2001рр., %
Частка ЕПВ у вартості валової продукції сільського господарства ЄС – 15 зросла
від 34% у 2000 р. до 35% в 2001 році. На відміну від ЄС-15 інші 15 країн, що
входять до ОЄСР, зменшили підтримку аграрного сектору на 6,8% (в євро), а
частка ЕПВ у вартості виробленої продукції сільського господарства знизилась з
32% в 2000р. до 31% у 2001р.
У структурі підтримки аграрного сектору в ЄС-15 35% складали заходи,
реалізовані за рахунок податків (пільги, звільнення від сплати). Зберігалась
тенденція до прямої підтримки ринкових цін. На ці цілі в ЄС-15 у 2001 р. було
виділено 58% суми підтримки аграрного сектору (в 1999 р. – 69%).
Однак у країнах-членах ОЕСР с
- Київ+380960830922