Розділ 2
Організація та ефективність використання земельних ресурсів в аграрному секторі
2.1. Перерозподіл земельних ресурсів між основними категоріями
сільгоспвиробників
За роки незалежності відбулися радикальні зміни в системі організації
використання сільськогосподарських угідь в Україні. Основним їх наслідком став
перерозподіл земельних ресурсів між основними категоріями їх користувачів –
сільськогосподарськими підприємствами та господарствами населення. Якщо до
початку 90-х років минулого століття аграрне землекористування господарств
населення досить жорстко обмежувалось державою, то в подальшому можливості
сільських і міських жителів отримати земельний наділ для організації
сільгоспвиробництва власними силами значно зросли.
У результаті помітно збільшилась частка земельних ресурсів у користуванні
господарств населення. Уточнимо, що господарства населення – це сукупність осіб
(або одна особа), які спільно проживають і ведуть спільне господарство, мають
спільні витрати на утримання житла, харчування тощо. На відміну від, наприклад,
фермерських господарств вони не мають статусу юридичної особи. У сфері
сільськогосподарського виробництва господарства населення використовують землі
для ведення особистого селянського господарства, колективного садівництва і
городництва (це важливі форми аграрного землекористування для міських жителів),
сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного виробництва [152, с. 110].
Структурний перерозподіл сільськогосподарських угідь між основними
користувачами на користь господарств населення характерний для всієї України,
та в окремих регіонах його перебіг був різним. У Львівській області він
відзначався досить високою інтенсивністю (табл. 2.1). Протягом 1991-2004 років
площа сільськогосподарських угідь у користуванні сільськогосподарських
підприємств області зменшилася в 3,65 раза, у господарствах населення –
збільшилася в 5,25 раза. Слід відзначити й помітне збільшення площі угідь у
користуванні організацій, підприємств та установ, що не належать до категорії
сільськогосподарських підприємств. Серед них переважну більшість становлять
землі державної власності, які не надані у власність чи користування і
перебувають на балансі місцевих органів державної влади. Лише протягом 2004
року їх частка у загальній площі сільськогосподарських угідь області
збільшилася, за даними Львівського обласного головного управління земельних
ресурсів, з 11,8% до 14,7% (дод. А).
Таблиця 2.1
Динаміка розподілу сільськогосподарських угідь Львівської області між
користувачами, на кінець року*
Показник
1990 р.
1999 р.
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2004 р. до
1990р.,%
1999р.,%
С.-г. угіддя всього, тис. га
1283,1
1275,5
1270,7
1270,8
1270,2
99,0
99,6
в т.ч. у користуванні: с.-г. підприємств
1118,3
673,8
393,9
331,2
306,6
27,4
45,5
господарств населення**
143,8
492,2
705,6
755,1
755,0
у 5,25 раза
153,4
інших користувачів
21,0
109,5
171,2
184,5
208,6
у 9,93 раза
190,5
Рілля всього, тис. га
870,4
840,2
799,6
799,3
799,1
91,8
95,1
в т.ч. у користуванні: с.-г. підприємств
749,0
525,8
301,7
258,9
243,8
32,6
46,4
господарств населення**
115,6
275,9
437,1
477,2
489,1
у 4,23 раза
177,2
інших користувачів
5,8
38,5
60,8
63,2
66,2
у 11,4 раза
171,9
* Розраховано на основі [145].
** Включаючи колективні сади та городи.
Збільшення в динаміці даного показника означає, що збільшується площа угідь,
які залишені колишніми користувачами і для яких не знаходиться нових ефективних
користувачів. У цьому проявляється один з найбільш проблемних наслідків
реформування земельних відносин у регіоні.
Така картина перерозподілу характерна й для окремих видів сільськогосподарських
угідь, у тому числі ріллі. Варто лише відзначити, що якщо впродовж
досліджуваного періоду загальна площа сільськогосподарських угідь в області
зменшилася всього на 1,0%, то ріллі – на 8,2%. Відбулося це за рахунок
трансформації з економічних і екологічних причин орних земель у сіножаті й
пасовища, загальна площа яких зросла з 388,0 тис. га на кінець 1990 до 447,4
тис. га на кінець 2004 року, або на 15,3%.
Стрімкому збільшенню угідь у користуванні господарств населення в області
сприяла позиція місцевої влади. Так, 18 грудня 1990 року сесією обласної ради
народних депутатів була прийнята “Концепція відродження села і розвитку
сільського господарства Львівщини”, наслідком чого стало збільшення наступного
року площі сільськогосподарських угідь у користуванні господарств населення на
третину.
Варто згадати й певні регіональні особливості історичного характеру. Низький
рівень землезабезпечення населення, труднощі із знаходженням джерел доходів
поза сферою сільськогосподарського виробництва зумовили у першій третині
минулого століття на теренах Західної України гостру проблему “голоду на землю”
[108, с. 19; 155, с. 18]. Жива пам’ять про цю проблему у старшого покоління,
сильні традиції родинного землекористування посилили на початку 90-х років
серед населення регіону, в тому числі й Львівської області, прагнення отримати
як гарантію виживання в умовах системної кризи, росту явного і прихованого
безробіття земельну ділянку для ведення (розширення) особистого господарства.
Помітний вплив на процес перерозподілу угідь в Україні в цілому й у Львівській
області мав прийнятий у грудні 1999 року Указ Президента України “Про
невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.
Він передбачав забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських
підприємств права вільного виходу з ц
- Київ+380960830922