Розділ 2
Аналіз ознак банкрутства та оцінка їх впливу на ефективність функціонування
підприємницьких структур
2.1. Методичні підходи до аналізу фінансового стану підприємств
та ознак банкрутства
Процедура банкрутства – це кінцева стадія невдалого функціонування
підприємства, якій зазвичай передують стадії нормальної ритмічної роботи з
деякими фінансовими ускладненнями. Банкрутство рідко буває несподіваним,
особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які регулярно
відслідковують тенденції у розвитку не тільки власних підприємств, але і
найбільш важливих контрагентів та конкурентів.
Для того, щоби вчасно застосувати превентивні заходи, спрямовані на запобігання
банкрутству підприємств (подолання його неплатоспроможності), необхідно мати
своєчасну інформацію про таку загрозу. Для забезпечення ефективності
здійснюваних заходів дуже важливим є не тільки їх предмет, але і початок їх
реалізації. Саме тому, проблеми прогнозування банкрутства на основі аналізу
його ознак та виявлення несприятливих тенденцій у розвитку підприємства все
більше набувають самостійного значення та важливості в питанні запобігання
банкрутству.
Прогнозування банкрутства, як самостійна проблема, виникла в передових
капіталістичних країнах (насамперед, в США) відразу після закінчення другої
світової війни. Цьому сприяло збільшення кількості банкрутств у зв’язку з
різким скороченням воєнних замовлень, нерівномірності розвитку фірм,
процвітання одних і розорення інших (що нагадує становище в Україні останнього
десятиліття).
В економічно розвинених країнах, а останнім часом і в Україні, аналізу
фінансового стану підприємств присвячено багато публікацій [11; 23; 24; 31;
39; 43; 50; 89 та ін.].
В економічній теорії та практиці до оцінки фінансового становища підприємств,
визначення їх платоспроможності та прогнозування на цій основі імовірності
банкрутства існують два основні підходи.
Перший – на підставі визначення певного набору фінансових показників і оцінки
кожного з них робиться остаточний висновок про фінансове становище підприємства
та імовірність загрози банкрутства. За своєю суттю методики, засновані на цьому
підході, різняться лише кількістю показників, що використовуються для аналізу,
та способами їх групування.
Однак, специфічні особливості підприємницьких структур, пов’язані з характером
їх виробничої та фінансової діяльності, не дозволяють розробити єдині методичні
рекомендації щодо оцінки рівня загрози банкрутства.
Тому на практиці використовуються різні методичні підходи до обґрунтування
кількісного та якісного складу оцінювальних показників та методів їх
розрахунку. Не дивлячись на різноманітність методів кількісної оцінки
фінансового стану підприємств, можна виділити основні принципи формування
системи показників кризового стану та загрози банкрутства. Зокрема:
адекватність системи показників завданню діагностичного дослідження, тобто
можливість з їхньою допомогою виявити та оцінити глибину кризи та здійснити її
діагностику;
наявність інформації для розрахунку значень показників, необхідних для аналізу;
можливість накопичення системної бази стосовно рівня та динаміки зміни
показників;
охоплення показниками усіх напрямків та сфер оцінки фінансового стану
підприємств, які відображають кризові явища або передумови для їхнього
виникнення;
оптимальна кількість показників з кожного напрямку дослідження (вилучення
дублюючих показників);
можливість чіткого та однозначного визначення негативного стану або негативної
динаміки, які можуть бути основою для ідентифікації кризового стану або
визначення передумов для його виникнення в майбутньому [181].
У більшості випадків оцінку змін фінансового стану підприємств доцільно
здійснювати за такими напрямами:
оцінка ліквідності і платоспроможності;
оцінка фінансової стійкості;
оцінка ділової активності;
оцінка прибутковості та рентабельності [4].
Для комплексної оцінки ліквідності розраховується загальний коефіцієнт
ліквідності, а також часткові коефіцієнти (абсолютної та швидкої ліквідності).
Показники платоспроможності прийнято називати показниками структури капіталу і
вони розраховуються як співвідношення різних складових пасиву до активу.
Група показників фінансової стійкості поєднує коефіцієнт автономії і коефіцієнт
частки позикових коштів у майні підприємства. Крім того, до цієї групи належать
коефіцієнт фінансового лівереджу, коефіцієнт структури позикових коштів та
коефіцієнт фінансової стабільності.
До групи показників ділової активності належать, в основному, коефіцієнти
оборотності, які дають можливість оцінити швидкість перетворення ресурсів у
грошову форму. Це показники кількості оборотів капіталу, високоліквідних
активів, оборотних активів, банківських активів, власного капіталу, основних
засобів, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованостей.
Оцінка рентабельності визначається показниками вкладів ресурсів за їх
походженням (рентабельність активів, власного капіталу, довготермінових
залучених коштів) та показниками рентабельності продажу і продукції за її
видами.
Методи розрахунку більшості показників досить повно висвітлено в економічній
літературі [3; 125]. Як свідчить досвід, кількість розрахункових коефіцієнтів,
рекомендованих для аналізу фінансового стану та оцінки платоспроможності
підприємств, може бути необмежено великою і визначається метою фінансового
аналізу. При цьому слід враховувати, що чим більше коефіцієнтів розраховується,
тим детальніший аналіз можна провести на його основі. Однак з другого боку, при
зростанні числа показників, які мають бути відстежені, завдання ана
- Київ+380960830922