РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ УМОВ РОЗВИТКУ АГРОБІЗНЕСУ
2.1. Аналіз економічних умов розвитку агробізнесу та їх вплив на
ефективність аграрного виробництва
Протягом останнього десятиріччя в АПК України і, зокрема, в сільському
господарстві відбулися значні зміни, пов’язані в першу чергу з формуванням
нового власника, завдяки інституту приватної власності.
Реформування відносин власності в Україні охоплює певні етапи. На першому етапі
ринкових перетворень, який завершився у 1999 р., основні зусилля були
зосереджені на земельній реформі. Всі землі в Україні були оголошені об’єктом
земельної реформи, чітко було поставлене питання про форми і відносини
власності на землю та здійснені перші кроки – роздержавлення землі і передача
її у колективну власність недержавних підприємств.
У січні 1992 р. прийнято Закон України "Про форми власності на землю", що
зумовило наступні дії – паювання землі та майна. У грудні 1992 р. прийнято
Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок". Питання
приватизації майна в АПК були законодавчо врегульовані у травні 1993 р. Новий
імпульс перетворенням у галузі було надано в 1994 р. Указом Президента України
"Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері
сільськогосподарського виробництва". Через рік вийшов Указ Президента України
"Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність
сільськогосподарським підприємствам і організаціям". З червня 1996 р. нова
Конституція України законодавчо гарантує права власності на землю. У жовтні
1998 р. було прийнято Закон України "Про оренду землі", а з 1 січня 1999 р.
запроваджений зрозумілий селянам фіксований сільськогосподарський податок.
Так виглядає хроніка першого, суперечливого етапу реформування, який увібрав у
себе величезну десятилітню роботу вчених, фахівців, народних депутатів з
напрацювання нормативної бази та інституціональних засад розвитку ринкових
відносин в аграрній сфері. Він також характеризувався гострими дискусіями,
суперечностями і навіть протистоянням.
У результаті відбувалося нагромадження, по суті, кількісних чинників, без
переходу в нову якість. Сільське господарство України залишалося поза межами
ринкових перетворень, реалізовуючи свою продукцію за фіксованими цінами та
закуповуючи ресурси уже за ринковими. Так, у 1999 р. з України вивезли
6,02 млн. тонн зерна за цінами, удвічі нижчими за світові. У результаті
аграрному сектору було завдано рекордних збитків – 3,6 млрд. грн. А прибутки
перекочували до кишень експортерів-трейдерів. Внаслідок цього у 2000 р.
довелося вперше завести в Україну близько 800 тис. тонн зерна, але вже за
світовими цінами.
Започаткування другого етапу реформ пов’язують із виходом Указу Президента "Про
невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки"
від 3 грудня 1999 р., основним завданням якого було трансформувати існуючі
колективні сільськогосподарські підприємства в організаційні форми, в яких
права власності набули б більшої залежності та значущості. Колективні
сільськогосподарські підприємства фактично припинили своє існування.
Проте за такого революційного шляху проведення деколективізації, не було
розроблено обґрунтованої стратегії трансформацій на селі. Допущені помилки
зводились до наступних:
* була допущена руйнація матеріально-технічної бази великих підприємств, процес
деколективізації ототожнювався зі знищенням колгоспів і радгоспів;
* під час реформування не враховувались застереження вчених щодо збереження
концентрації виробництва, допущене небезпечне подрібнення господарств,
формування неконкурентоспроможних структур, нездатних до використання сучасних
досягнень науково-технічного прогресу;
* допущена недооцінка економічного і соціального значення кооперації як
головного напряму аграрних трансформацій;
* стихійно формувався фермерський уклад за відсутності державної концепції і
програми його розвитку, спрямованих на ефективне функціонування цього укладу,
соціальну стабільність фермерів у сільському середовищі.
Як наслідок, несприятливі економічні умови негативно позначились на розвитку
усіх без винятку організаційно-правових форм аграрних підприємств. Так, за
2000 – 2003 рр. рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в
господарствах усіх форм власності знизився з 9 % до -0,03 %, частка збиткових
господарств зросла з 34,5 % до 50,5 % (табл. 2.1). У 2004 р. спостерігається
зростання основних економічних показників діяльності аграрних підприємств, що
свідчить про їх адаптацію до нових умов господарювання. Проте рівень
прибутковості залишається дуже низьким.
Таблиця 2.1
Аналіз економічної ефективності роботи сільськогосподарських підприємств
України, 2000 – 2004 рр. *
Показник
Рік
Відхи-лення, 2004р. до 2000р., %
2000
2001
2002
2003
2004
7
1. Виробництво валової
продукції на 100 га
с.-г. угідь, тис. грн.
89,9
107,8
106,1
79,9
112,0
124,6
у. т.ч. рослинництва
65,2
80,3
75,3
52,3
82,4
126,4
тваринництва
24,8
27,5
30,8
27,6
29,6
119,4
2. Рентабельність
с.-г. виробництва, всього, %
9,0
5,0
-1,9
-0,03
12,6
+3,6
у т.ч. рослинництва
30,8
35,8
22,3
41,7
20,3
-10,5
тваринництва
-33,8
-6,6
-19,8
-18,8
-11,3
+22,5
3. Частка збиткових підприємств, %
34,5
43,9
53,8
50,5
33,8
-0,7
Продовження табл. 2.1
Середньорічна кількість
найманих працівників, тис. чол.
2475
2131
1774
1436
1174
47,4
Середньомісячна номінальна
заробітна плата найманих
працівників, грн.
111
151
178
210
295
у 2,7 раза
*Розраховано за даними cтатистичних збірни
- Київ+380960830922