Розділ 2
Аналіз включення України в систему регіональних економічних відносин
2.1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності України
Перебудова економіки України на ринкових засадах супроводжується дедалі більшим
залученням нашої країни до існуючої системи світогосподарських зв’язків.
Інтегрування економіки України у світове господарство підвищує роль та значення
зовнішньоекономічної діяльності як елементу зовнішньоекономічних відносин, які
проявляються у формах обміну матеріальними товарами, послугами, продукцією
інтелектуальної праці, результатами виробничо-технічного співробітництва між
країнами.
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під
зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарської
діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка
побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України,
так і за її межами [7].
Зовнішньоекономічна діяльність в усіх країнах спрямована на:
сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;
порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях;
реалізацію переваг міжнародного розподілу праці, що сприяє зростанню
ефективності національних економік.
Функціями ЗЕД є:
організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та
результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;
міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;
організація міжнародного грошового обігу.
Практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості одержувати валютну
виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок
імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентоспроможну
продукцію.
У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему економічних відносин, які
складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб’єктами.
Економічні відносини запроваджують усі аспекти економічного життя держави:
виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.
Зовнішньоекономічна діяльність являє собою багатомірну цілісну систему
господарювання. Вона залучає до себе дві основні підсистеми:
зовнішньоторговельну діяльність;
міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність.
Зовнішньоекономічна діяльність як вихід торговельних зв’язків за межі
національних кордонів – це кон’юнктурний рівень. Такий стан зумовлений
передусім тим, що інтернаціоналізація охоплює лише сферу обігу. Підключення до
системи господарських зв’язків на рівні товарного руху капіталу та
обслуговуючих його валютно-кредитних відносин робить ту чи іншу країну цілком
залежною від кон’юнктури світового ринку як системи одиничних ринків.
Зовнішньоекономічна діяльність торговельної спрямованості утворюється в
традиційній формі (товар-група, одиничний товар) на міжнаціональному стику
переважно загального та часткового поділу праці.
Міжнародна виробничо-інвестиційна діяльність – це стратегічний рівень, оскільки
зовнішньоекономічна діяльність у цьому випадку втілює генеральну тенденцію
соціальнодинамічного процесу, має визначальний вплив на характер розвитку як
національних економік, так і на функціонування міжнародної економіки, а також
стандарти якості і критерії ефективності виробництва і використання ресурсів,
стандарти якості життя тощо.
Зовнішньоекономічна діяльність утворюється на підставі інтернаціоналізації, яка
охоплює всі стадії відтворювального процесу, а також інформаційну, правову і
соціально-культурну інфраструктуру. Підключення країни до системи
світогосподарських зв’язків на рівні технологічного поділу праці залучає її до
єдиного світогосподарського простору, ядром якого є виробничо-інвестиційна
діяльність. Країна отримує прямий доступ до цілісного світового ринку товарів і
капіталів, до нових технологій і сучасного менеджменту.
Кожний з рівнів зовнішньоекономічної діяльності сам по собі не відображає усієї
гами відносин, що складаються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певну
сторону господарювання, певний елемент відносин його складових. Це заходить
прояв в можливих моделях зовнішньоекономічної діяльності (рис.2.1).
Зовнішньоекономічна діяльність регулюється наступними нормативними актами:
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті», «Про регулювання товарообмінних (бартерних)
операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», «Про операцію з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», «Про режим
іноземного інвестування», «Про інвестиційну діяльність» та ін. [3, 7, 8, 10,
13, 14].
На міжнародному рівні найбільш повний перелік принципів організації міжнародних
економічних відносин міститься в «Хартії економічних прав і обов’язків держав»,
прийнятій IV спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. В Хартії
вказано такі принципи:
суверенітет;
територіальна цілісність і політична незалежність держав;
суверенна рівність усіх держав;
ненапад і невтручання у внутрішні справи;
взаємна та справедлива вигода;
мирне співіснування;
рівноправність і самовизначення народів;
мирне врегулювання спорів;
усунення несправедливості, що виникає внаслідок застосування сили та позбавляє
націю засобів для її нормального розвитку;
сумлінне виконання міжнародних обов’язків;
повага прав людини та основних свобод;
відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;
сприяння міжнародній соціальній справедливості;
міжнародне співробітництво з метою розвитку;
вільний доступ до морів і від них – до країн, що їх не мають.
Значна частина міжнародних принципів ЗЕД діє в межах інтеграційних угруповань.
Так, принципи ЗЕД у Європей