РОЗДІЛ 2
ОБЛІК ЛОГІСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Облікова політика як регламентуючий фактор організації та методики обліку
логістичних операцій
Період суворого регламентування облікової політики на підприємстві
законодавчими актами завершився. Ринкові методи виробничої діяльності
потребують досконалих, конкретних і стабільних правил ведення обліку та
звітності.
Сучасна облікова політика, зазначено у ст. 1 “Визначення термінів” Закону
України від 16. 07. 99 р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні”, – це сукупність принципів, методів і процедур, що
використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності
[57].
Згідно з визначенням, облікова політика підприємства повинна формуватись за
певними принципами і правилами, яких необхідно дотримуватись при вимірюванні,
оцінюванні й реєстрації господарських операцій і відображенні їх результатів у
фінансовій звітності. Розробляючи облікову політику, слід ураховувати вимоги до
якісних характеристик бухгалтерського обліку, передбачених у п. 14–17 П(С)БО 1
“Загальні вимоги до фінансової звітності”, а також методи і процедури,
передбачені іншими нормами й нормативами, встановленими законодавчими актами
України. Право самостійного розроблення та встановлення облікової політики
підприємствами й іншими суб’єктами господарювання чітко зафіксовано в п. 5 ст.
8 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.
Структура Наказу про облікову політику, якої дотримуються на підприємствах, має
преамбулу i три розділи [130, c. 57].
Зогляду на те, що підприємства складають фінансову звітність для визначених
користувачів, яким вона має бути зрозумілою, в преамбулі подано вичерпну
інформацію про підприємство. В цій описовій частині вказують: назву,
органiзацiйно-правову форму i місцезнаходження пiдприємства, короткий опис його
основної дiяльностi, назву органу управління, якому підпорядковане, середню
чисельність персоналу протягом звітного періоду тощо.
Перший роздiл “Органiзацiя роботи фiнансової (бухгалтерської) служби”
відводиться для регламентації порядку організації роботи облікового апарату:
вказується форма організації фiнансового облiку, права та обов’язки головного
бухгалтера, обумовлюється взаємодія з іншими структурними підрозділами
пiдприємства.
У другому роздiлi ”Методика фiнансового (бухгалтерського) облiку” визначаються
способи ведення фiнансового обліку, якi суттєво впливають на оцiнку i прийняття
рiшень користувачами iнформацiї фiнансової звiтностi. До них належать: методи
оцiнювання виробничих запасiв, товарiв, незавершеного виробництва i готової
продукцiї, методи амортизації основних засобiв, нематерiальних активiв та iнших
необоротних матерiальних активiв, визнання доходiв і витрат вiд реалiзацiї
продукцiї, товарiв робiт i послуг, варiанти ведення облiку витрат на
виробництво, ухвалені методи калькулювання собiвартостi продукцiї тощо.
Третiй роздiл відображає органiзацiйно-технiчні питання облiку: форму ведення
фiнансового облiку, розробку та затвердження робочого плану рахункiв, систем i
форм управлiнського облiку, звiтностi та контролю, затвердження правил
документообiгу i технологiї обробки облiкової iнформацiї та регістрiв
аналiтичного облiку, кiлькiсть i дати проведення інвентаризацій тощо [158, с.
36].
Аналізуючи вище розглянуту структуру наказу про облікову політику, можна
простежити її сприйняття як основної ланки, а точніше органічної частини
фінансового обліку, розробленої з метою забезпечення складання та подання
фінансової звітності. Поряд з цим окремі економісти вважають, що ухвалення
Закону “Про бухгалтерський облік” дало змогу повніше висвітлити роль облікової
політики у вирішенні економічних завдань на підприємствах України, що
відповідає сучасному економічному середовищу [52, с. 62]. Мотивація такого
твердження зумовлена п. 2 ст. 8 Закону “Про бухгалтерський облік”, де вказано,
що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві є компетенцією
його власника або уповноваженої посадової особи, тобто суб’єкта, найбільш
зацікавленого у створенні ефективно діючої обліково-аналітичної системи
управління підприємством. Усвідомлення цих обставин дає підстави стверджувати,
що саме ця стаття дає змогу розглядати облікову політику не тільки з позицій
фінансового обліку, а й поширюватись на процеси організації управлінського
обліку, економічного аналізу і внутрішнього аудиту. На думку професора М. В.
Кужельного, у формуванні облікової політики мають брати участь майже всі
економічні й технічні служби [83, с. 49]. Професор М. Т. Білуха зауважує, що
облікова політика повинна бути спрямована на розкриття творчих здібностей
підприємців у підвищенні ефективності господарювання, впровадженні нових
технологій для задоволення власних потреб і виконання зобов’язань перед
державою [8, с. 106].
Такі погляди вчених-економістів засвідчують доцільність відображення в
обліковій політиці принципів управлінської спрямованості, що підтверджує
необхідність охоплення нею широкого кола завдань, вирішення яких може
стосуватись стратегічних напрямів підвищення ефективності господарювання.
Тому, на нашу думку, організація обліку витрат на логістику повинна також
відображатись у наказі про облікову політику. Окреме місце у формуванні
облікової політики має посісти методика формування системи нагромадження,
обробки та використання інформації.
Облік – це своєрідний, що має широкі можливості механізм відображення
інформації про фінансово-майновий стан підприємства. Завдяк
- Київ+380960830922