Ви є тут

Регіональні важелі формування амортизаційної політики підприємства

Автор: 
Левченко Людмила Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004576
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВПЛИВУ РЕГІОНАЛЬНИХ ВАЖЕЛІВ НА ФОРМУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Регіональні важелі забезпечення амортизаційної політики підприємств в
Україні
Закономірне визначення ефективності господарювання знаходиться в прямій
залежності від раціонального розміщення як основного, так і оборотного капіталу
в регіонах України.
В умовах, що склалися на сьогоднішній день в Україні, підприємства відчувають
нестачу в оборотному та основному капіталах. Незадовільний технічний стан
більшості наявних основних засобів потребує прискорення їх оновлення. Як
приклад на основі даних Головного управління статистики у Полтавській області в
табл. 2.1 наведено ступінь зносу основних засобів Полтавщини за видами
економічної діяльності [115, с. 62].
Таблиця 2.1
Ступінь зносу основних засобів за видами економічної діяльності на
підприємствах Полтавської області у 2000 – 2004 рр. (%)
Основні засоби за видами економічної діяльності
Ступінь зносу, %
2000 р.
2001 р.
2002 р.
2003 р.
2004 р.
Усього
44,0
43,6
46,1
48,8
61,7
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство (включаючи худобу)
42,5
42,2
42,5
43,4
44,6
Рибне господарство
42,5
50,4
53,9
56,0
57,3
Промисловість
48,4
47,8
50,9
52,7
71,3
Будівництво
50,7
62,4
63,1
60,3
60,9
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з
ремонту
39,3
41,7
38,1
34,8
67,9
Готелі та ресторани
36,9
36,9
42,1
40,3
40,6
Продовження табл. 2.1
Транспорт і зв’язок
49,4
46,3
49,7
52,9
54,6
Фінансова діяльність
22,7
23,1
26,5
29,0
33,6
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам
29,6
29,5
33,3
37,2
38,3
Державне управління
67,1
41,9
45,0
46,6
50,4
Освіта
36,1
44,3
46,3
50,5
54,9
Охорона здоров’я та соціальна допомога
38,2
48,9
51,5
56,7
57,0
Інші види економічної діяльності
46,6
46,8
53,0
50,2
50,9
Перш за все слід урахувати те, що оновлення основних засобів можливе за рахунок
як власних, так і залучених джерел фінансування. Як свідчать дані в країнах із
розвинутою ринковою економікою, 60-70% фінансових ресурсів надходить на
підприємства за рахунок внутрішніх джерел [8, с. 50]. Це закономірно на тій
основі, що висока питома вага залучених джерел у довготерміновому періоді
ускладнює фінансову діяльність підприємства і потребує додаткових витрат (на
сплату відсотків за отримані кредити, дивідендів на акції, доходів на
облігації) та зменшує ліквідність балансу.
Тому думка, що власні кошти підприємств є основним джерелом інвестицій [116,
с. 19], є раціональною і заслуговує на увагу. В Україні частка амортизації у
валових інвестиціях становить 10-12%, що стримує процес оновлення основних
виробничих фондів у галузях народного господарства й дає можливість
підтримувати лише діюче виробництво, але не дозволяє розширяти, розвивати нове
[117, с. 44]. В умовах, що склалися, одним із
першочергових завдань є вироблення загальноекономічної стратегії підприємства,
яка повинна бути спрямована перш за все на активізацію інвестиційної діяльності
підприємств у основні виробничі засоби, фінансовими джерелами здійснення котрої
є власні кошти підприємств.
Основними джерелами інвестиційних ресурсів підприємств за рахунок власних
коштів є чистий прибуток і амортизаційні відрахування [118, с. 28]. Частка
амортизації в джерелах фінансування капітальних вкладень постійно зростає, а
амортизаційний фонд перетворюється в основний засіб фінансування процесу
відновлення засобів.
Розмір прибутку на відміну від амортизації визначається кон’юнктурою ринку.
Важко прогнозувати його обсяг, що звужує можливості маневрування цими
фінансовими ресурсами. За наявності великої кількості податків, що виплачуються
з прибутку, він, як джерело відтворювальних інвестицій, стає
малоперспективним.
Амортизаційні відрахування не оподатковуються. Саме тому частка амортизації в
джерелах фінансування капіталовкладень постійно зростає [119, с. 336] . Крім
того, для збиткових підприємств амортизаційні відрахування – це чи не єдине
джерело власних інвестицій.
За своїм сутнісним змістом та цільовим призначенням амортизаційні відрахування
спрямовуються на забезпечення процесу оновлення основних засобів. Тому, від
того наскільки виваженою й конструктивною буде амортизаційна політика
підприємства, залежить ефективність оновлення основних засобів, інвестиційна
діяльність підприємства, конкурентоздатність товарної продукції, яка ним
випускається, і в кінцевому результаті розв’язання соціальних питань через
підвищення рівня заробітної плати та зниження вартості товарів і послуг на
регіональних ринках.
За своєю економічною сутністю амортизаційні відрахування повинні забезпечити
хоча б просте відтворення основних засобів. Оскільки на практиці потреба в
коштах на відтворення основних засобів може бути як більшою, так і меншою від
амортизаційних відрахувань, тому що на це впливає безліч факторів.
Найголовнішим із них є ціновий. Ціни на нове обладнання та устаткування в
майбутньому можуть бути вищими і нижчими порівняно з діючими. Тому сума
нарахованої амортизації може бути нижчою або вищою відповідно.
Якщо має місце перевищення суми амортизаційних нарахувань над діючою ціною
основних засобів, то відбуватиметься їх відтворення на розширеній основі, що
слід оцінити позитивно, якщо це не впливало на конкурентоспроможність продукції
за рахунок збільшення собівартості продукції. Якщо ж ціни на нове обладнання
перевищили суму амортизаційних нарахувань на аналогічне обладнання, то коштів
амортизаційного капіталу буде н