Ви є тут

Організаційно-економічний механізм державної підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

Автор: 
Абрамова Ірина В\'ячеславівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U005202
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ II
СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ
КООПЕРАТИВІВ
. Розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації
та чинники, що його визначають на сучасному етапі
Сільськогосподарські кооперативи, що будують свою діяльність на міжнародних
принципах кооперації і відповідають концепції кооперативного підприємства в
ринковій економічній системі, почали поширюватися в Україні після прийняття
Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” (1997 р.), який закріпив
їх легітимний статус та забезпечив відповідне правове поле діяльності. На
сучасному етапі відбувається зростання кількості кооперативів ринково
орієнтованого типу, які чинне законодавство відносить до обслуговуючих. Вони
формуються винятково на добровільній основі, дотримуються демократичного
управління, мають характерні для обслуговуючих кооперативів економічні
відносини.
За даними Мінагрополітики України у 2004 р. в аграрному секторі економіки
країни було зареєстровано 1055 сільськогосподарських обслуговуючих
кооперативів, що на 2 % менше ніж у попередньому році (табл.2.1). Зменшення
кількості кооперативів у 2004 р. в порівнянні з 2002 р. пояснюється їх
перереєстрацією, що була проведена відповідно до вимог Закону “Про внесення
змін до Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” (2000 р.) та
професійним ставленням державних органів реєстрації до виконання своїх функцій,
що дозволило виявити ряд організацій, які вважали себе кооперативами, але не
відповідали або порушували кооперативні принципи. Після перереєстрації такі
кооперативи змушені були припинити свою діяльність або змінити
організаційно-правовий статус.
У 2005 р. в Україні вже налічувалося 1127 сільськогосподарських обслуговуючих
кооперативи. Серед них найбільшого поширення набули спеціалізовані
(заготівельно-збутові, сервісні, переробні), багатофункціональні та
сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, що створюються при сільських
громадах власниками селянських та невеликих фермерських господарств
Таблиця 2.1
Види діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів
в Україні
Кооперативи
2003 р.
2004 р.
2005 р.
2005 р. у % до 2003 р.
одиниць
одиниць
одиниць
Спеціалізовані
584
55
564
53
594
53
101
в т.ч. заготівельно-збутові
179
17
170
16
162
14
91
сервісні
314
30
324
30
360
32
115
переробні
91
70
72
79
Багатофункціональні
406
38
424
40
446
40
110
Інші
71
67
87
123
Всього
1061
100
1055
100
1127
100
106
Джерело: розраховано за даними Мінагрополітики України.
Найбільшого розвитку серед обслуговуючих кооперативів набули спеціалізовані, їх
питома вага у 2005 р. становила 53 %, а кількість у порівнянні з 2003 р.
збільшилася на 1 %. Серед них частка сервісних кооперативів у 2005 р. склала
32 %, а переробних підприємств лише 6 %. Спеціалізовані кооперативи, як
правило, зосереджують свою діяльність на виконанні певної обслуговуючої функції
або поєднанні кількох функцій в межах однієї галузі, що їм делегують їх
клієнти-власники (заготівля, переробка, маркетинг сільгосппродукції,
матеріально-технічне постачання, технологічне, інформаційно-консультативне та
інше обслуговування). Часом такі кооперативи об’єднують лише виробників одного
виду продукції (зернові, плодоовочеві, молочарські). Спеціалізовані кооперативи
відкриті для товаровиробників будь-якого організаційно-правового статусу.
У 2005 р. кількість багатофункціональних кооперативів, що функціонують
практично в усіх регіонах України, порівняно з 2003 р. збільшилася на 10 %, а
їх питома вага серед обслуговуючих кооперативів у 2005 р. склала 40 %.
Багатофункціональні обслуговуючі кооперативи, як правило, створюються на
районному рівні. Вони об’єднують сільськогосподарські підприємства і великі
фермерські господарства, формують великі товарні партії і здійснюють збут
продукції своїх клієнтів-власників, забезпечують їх необхідними
матеріально-технічними ресурсами, надають їм інформаційно-консультативні
послуги тощо. При цьому вони не беруть на себе права власності на продукцію та
ресурси, а діють як ринкові агенти, отримуючи плату за надані ними послуги в
межах, що встановлюють самі клієнти-власники.
Кооперативи при сільських громадах, питома вага яких серед обслуговуючих
кооперативів відносно невисока, як правило створюються власниками селянських та
невеликих фермерських господарств для отримання послуг, пов’язаних з веденням
цих господарств, а саме: обробки земельних ділянок, заготівлі і збуту
продукції, спільного використання складної і дорогої техніки,
матеріально-технічно постачання, штучного осіменіння тварин, надання
інформаційно-консультаційних послуг тощо. Інколи такі кооперативи об’єднують
мешканців кількох сіл. Вони функціонують переважно там, де сільськогосподарські
підприємства не взмозі або не зацікавлені надавати послуги місцевому населенню.
Перспективним є співробітництво, а з часом – інтеграція кооперативів при
сільських громадах з агроторговими домами, що функціонують на кооперативних
засадах.
Поштовхом для урізноманітнення напрямів діяльності та збільшення кількості
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів стало удосконалення правового
поля регулювання їх діяльності. Указами Президента України “Про заходи щодо
забезпечення формування та функціонування аграрного ринку” та “Про заходи щодо
розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки
України на ринкових засадах” (2000 р.) були затверджені основні економічні
засади розви