РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ОЛІЄ-ЖИРОВОЇ ГАЛУЗІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Фактори, які формують ефективність переробної галузі
Сільськогосподарська продукція має різне цільове призначення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на три типи: сировину, проміжну і кінцевого споживання. Нас цікавить сільськогосподарська сировина (сировинні ресурси), яка представлена тими видами продукції, що використовуються для промислової переробки, у даному випадку - це насіння соняшнику.
Переробна галузь цілком залежить від виробництва сировини, тобто вирощування соняшнику. Якість продукції, яка виробляється з цієї сировини, залежить від якості соняшникового насіння. Це зумовлює назвати одним з важливих факторів, які формують ефективність переробної галузі. До таких умов належить: вирощування сировини, якість земельного ресурсу, кількість населення, яка займається виробництвом соняшнику, тобто якісний підхід в цілому до всього виробництва. Для того, щоб визначити рівень якості сільськогосподарської продукції, ми визначаємо притаманні для сировини показники якості, під якими розуміють кількісне вираження однієї або кількох однорідних властивостей продукції, що задовольняють певні потреби споживачів щодо її цільового призначення й умов використання.
Процес впровадження систем управління якістю, гармонізації державних стандартів щодо міжнародних здійснюється під впливом ряду чинників зовнішнього та внутрішнього середовища сільськогосподарських підприємств галузі, кожен з яких має свою вагу. Для вимірювання цієї ваги ми використовуємо методику проведення парних порівнянь на основі багатомірного шкалування.
Під зовнішнім середовищем підприємства АПК розуміють систему економічних відносин між підприємством та іншими макроекономічними суб'єктами, яка реалізується через стабільність політичної та правової сфер, динаміку споживчих витрат, рівень зайнятості, рівень цін, агресивну податкову ставку, відсоткову ставку тощо. Розкрити суть зовнішнього середовища - це здійснити аналіз його структурних елементів і функцій. У цілому особливостями зовнішнього середовища підприємств в Україні є такі:
- зовнішнє середовище є не сталим, а постійно змінюваним середовищем підприємницької (виробничої) діяльності;
- зовнішнє середовище не здійснює того ціленаправленого впливу на підприємницьку діяльність, який наявний у сформованій ринковій економіці, оскільки першочергова роль у трансформації належить політичному і правовому сегментам. Передумовою виникнення підприємницької діяльності, тобто тим, що передує їй у часі, є роздержавлення, приватизація, розробка правової основи підприємницької діяльності;
- окремі групи елементів зовнішнього середовища не мають чіткої прив'язки до певних умов (початкових, реалізації, грошового обігу, формування фінансових ресурсів), як це наявне у сформованій ринковій економіці.
Його ланки щодо підприємства є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози. Підприємство не може вплинути на зовнішнє середовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них.
Найпершою і найбільш потужною групою зовнішнього середовища сільськогосподарських підприємств є, зазвичай, природно-екологічне середовище. Очевидно, що сільськогосподарське виробництво залежить від природних умов, бо вони суттєво впливають на характер виробничої діяльності. Навіть у країнах з високою аграрною культурою, де застосовуються високоінтенсивні технології у сільському господарстві, результати виробництва залишаються непередбачуваними. Його вплив на цю діяльність посилюється зі зростанням дефіциту окремих видів сировини, подорожчанням електроенергії, підвищенням вимог до збереження навколишнього середовища. Незадовільні погодні умови (заморозки, дощ, посуха, град) можуть знижувати врожайність і якість продукції.
Аграрні підприємства не можуть не враховувати зміни в природно-екологічному середовищі і ті форми його регулювання, які діють на момент прийняття ними господарських рішень, оскільки це може призвести до вкрай небажаних наслідків. Вони також повинні дотримуватися екологічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель, споруд, не допускати перевищення концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті понад встановлені державою гранично допустимі норми, бо вона втручається в процес збереження і відтворення природних ресурсів через Державний комітет охорони природи та його регіональні представництва на місцях.
Характерною негативною ознакою природно-екологічного середовища України є високий рівень його забруднення. Через це особливого значення набуває проблема розвитку в нашій країні альтернативного сільського господарства. Мова йде про виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції без застосування мінеральних добрив і пестицидів. Поштовхом для виникнення альтернативного сільського господарства став великий попит на екологічно чисті продовольчі товари і високий рівень цін на них. Держава має взяти на себе пропаганду необхідності, доцільності і вигідності такого способу ведення сільськогосподарського виробництва, створивши при цьому необхідні економічні стимули. Таким чином визначаємо групи факторів (табл. 2.1).
У сучасних умовах до природних факторів обов'язково долучаються екологічні (береться до уваги не лише кліматична зона, у якій працює підприємство, а й відношення до захисту довкілля (13%), стан навколишнього середовища (9%), тощо). Прикладом прояву цієї тенденції є попит, що постійно зростає, на так звану органічну продукцію. Це спричиняє можливі зміни у товарній політиці підприємств (9%) та інколи навіть вибір стратегії диверсифікації (8%), незважаючи на обмеженість можливості диверсифікації у сільському господарстві.
Другим надзвичайно важлив