РОЗДІЛ 2
РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕСУРСОВИКОРИСТАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Складові системи управління ресурсовикористанням аграрних підприємств
Термін "ресурси" (від французького "ressourse") означає засіб, який набуває значення чинника, без якого неможливе виробництво. Основними ресурсами будь-якого, у тому числі аграрного, виробництва є трудові ресурси, капітал, земля як засіб виробництва та підприємництво. Детальніша класифікація ресурсів передбачає використання багатьох підходів (рис. 2.1). Лише поєднання ресурсів у відповідному співвідношенні може забезпечити бажаний позитивний результат виробництва.
Ознаки класифікації ресурсівКласифікаційні групи ресурсівЗа джерелами надходженнявласніпридбаніорендованіЗа походженнямпромисловостісільського господарстваЗа характеромтрудовіземельніресурси капіталуінформаційніЗа напрямом рухувхіднівихідніЗа сферою застосуванняосновного виробництвадопоміжного виробництвауправлінняЗа галузями використаннярослинництвотваринництвопереробкаЗа масштабами здійснення господарської діяльностіпідприємствагалузі виробництвапідрозділупроцесу, операціїЗа періодом використанняпоточнірічніперспективніЗа характером зміни витрат ресурсівабсолютні витратипитомі витрати
Рис. 2.1. Класифікація ресурсів аграрних підприємств
Загалом виробництво являє собою систему відносин з приводу ефективного використання наявних обмежених ресурсів з метою виготовлення необхідних товарів і послуг для найповнішого задоволення потреб споживачів. З цієї точки зору виробництво може розглядатися як продуктивна система. Водночас, виробництво можна розглядати і як певну систему відносин між людьми (рис. 2.2).
Економічні (виробничі) системи мають низку особливостей, що відрізняють їх від технічних та інших систем, і поєднують:
мінливість окремих параметрів системи;
певна непередбачуваність поведінки системи у конкретних умовах через активність трудових ресурсів та наявність межі виробничих можливостей, визначеною забезпеченістю ресурсами;
здатність змінювати власну структуру;
багатоваріантність поведінки;
здатність протидіяти деструктивним тенденціям;
адаптивність до зовнішніх умов, які постійно змінюються;
прагнення до формування цілей всередині системи.
До складу виробничої системи будь-якого рівня ієрархії традиційно включають наступні ресурси:
технічні -обладнання, машини та ін.;
технологічні -технології виробництва;
кадрові - кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їх здатність адаптуватися до змін цілей підприємства;
просторові - характер виробничих приміщень, території підприємства, комунікацій, можливість розширення та ін.;
організаційна структура системи управління - характер і адаптивність керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів та ін.;
інформаційні - характер інформації щодо діяльності підприємства та зовнішнього середовища;
фінансові - стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній та ін.
Особливості аграрного сектору економіки впливають як на систему його виробництва, так і на управління ресурсами, які вона включає.
Опрацювання окремих компонентів виробничої системи потребує бачення її в цілому, використання: економічних законів ринкового господарювання; планування і прогнозування; економічних відносин та ін. (рис. 2.3).
Уявлення підприємства як господарюючого суб'єкта ринкової економіки і як відкритої системи вимагає виділення підсистеми управління, яка надає підприємству системного характеру, регулює і координує діяльність усіх його підрозділів і служб з метою досягнення спільної мети на основі погодження локальних цілей та їх взаємозалежності, посилюючи позитивні результати кожного елемента та системи в цілому.
Загалом предметом науки управління є сукупність об'єктивних економічних законів розвитку економіки, найважливіших аспектів управлінських відносин, а також їх конкретної форми - системи управління [37, с.7].
Система управління, у тому числі аграрним виробництвом, поєднує комплекс наступних структуроутворюючих компонентів: закони управління; функції управління; методи цілеспрямовуючого впливу на соціально-економічні процеси; взаємопов'язані види управлінської діяльності; інструменти управління; організаційну структуру; технічні засоби, які підвищують продуктивність управлінської праці; персонал, що є основою системи управління.
Система управління будь-якою сферою господарювання загалом та аграрного, зокрема, має метою досягнення потенційно можливих результатів на основі врахування дійсного стану об'єкту управління і прагнення поетапно впливати на процес досягнення цієї мети: планування, виконання та контроль, що визначає управління як процес впливу на діяльність окремого працівника, групи, підприємства або господарської сфери в певних умовах. Отже, управління - це гармонійне поєднання людських і матеріальних ресурсів з метою досягнення мети об'єктом управлінської діяльності. Водночас, в управлінській діяльності доцільно виділити: управління виробництвом (планування виробництва, конкретизація господарського завдання, створення системи визначення результатів діяльності, контроль за виконанням завдань); управління працівниками (забезпечення взаємодії керівників і трудових колективів, кадрова політика, підготовка і підвищення кваліфікації та мотивація працівників); регулювання зв'язків із зовнішнім середовищем стосовно підприємства; подальше вдосконалення системи управління господарською діяльністю (вдосконалення власне системи управління та планування діяльності об'єкта управління, вдосконалення поділу праці на підприємстві).
Правомірно виокремити еталонну, нормативну і реальну моделі управління ресурсами підприємств, у тому числі аграрних [37, с.149] .
Еталонна модель передбачає використання резервів удосконалення управління ресурсами, певного рівня розвитку рушійних сил, їхньої взаємоузгодженості. Вона не є ідеальною моделлю,