розділ III, п. 14) [107].
Для подальшого прискорення реформи житлового господарства 30 червня 1995 р. прийнята Постанова Верховної Ради України "Про Концепції державної житлової політики". У ній обґрунтована необхідність реформування всієї державної житлової сфери, позначені основні напрямки й шляхи реалізації житлової політики, участі громадян (їхніх об'єднань) в управлінні житловим фондом [111].
На основі цієї концепції й інших нормативних актів, спрямованих на прискорення реформ і виведення національної економіки із кризи, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми проведення житлово-комунальної реформи на 1999-2001 роки" від 29 січня 1999 р. № 113 [106].
Основні напрямки в досягненні мети зазначеної Програми наступні: демонополізація житлово-комунального господарства; розвиток конкурентного середовища; удосконалення системи управління в ЖКГ, забезпечення державного регулювання й контролю, впровадження договорних відносин між замовниками, виробниками, виконавцями й споживачами ЖКП.
Для конкретизації положень, закріплених у законах і підзаконних актах, спрямованих на реформування житлового господарства, а також регулюючий правовий статус, організацію й функціонування об'єднань співвласників, в регіонах України створюються місцеві нормативні акти, які є складовим елементом правової основи утворення й функціонування об'єднань співвласників квартир багатоквартирного будинку (кондомініумів). Серед них, наприклад, важливим документом є рішення Харківського міськвиконкому "Про створення асоціацій власників квартир (будинків) по типу кондомініуму", що було прийнято 25 січня 1995 р. №24 і спрямовано на поліпшення стану житлово-комунального господарства. Основною метою цього рішення є створення в м. Харкові підприємств альтернативної недержавної форми власності по обслуговуванню житлового фонду міста, підвищення якості комунальних послуг та збереження житлових будинків і т.д. [125]. Був прийнятий "Механізм передачі житлових будинків об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків", розроблений Управлінням комунального майна й приватизації. Він передбачає безкоштовну передачу спільного майна після проведення необхідного ремонту будинку [126].
У рішенні "Про стан житлового господарства й напрямки реформи системи забезпечення й утримання житлового фонду", прийнятому Харківським міськвиконкомом 15.09.1999 р., підкреслюється необхідність "вважати пріоритетними напрямками в роботі з реформування житлового господарства подальше проведення приватизації житлового фонду, створення ОСББ, а також конкуренції в сфері обслуговування житлового фонду". На основі цього рішення була прийнята "Програма реформування житлового господарства м. Харкова на період 2001- 2002 р." [117].
Ще один важливий законодавчий акт щодо реформування житлової сфери - це Закон "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", затверджений Президентом України 29 листопада 2001р. [48]. Закон спрямований на захист прав кондомініумів, що стосуються спільного утримання багатоквартирного будинку. У ньому насамперед узаконена термінологія, що повинна вживатися при реалізації цього закону (ст.1), визначені терміни щодо допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, житлового комплексу, спільного майна, неподільного майна й т.д., установлена відповідальність (ст.29) за порушення законодавства про об'єднання, у тому числі за незаконне присвоєння майна, що перебуває в спільній власності.
З метою вирішення безлічі складних питань у сфері житлово-комунального господарства України розроблений законопроект "Про житлово-комунальні послуги", що Верховна Рада прийняла в липні 2004 року. Він враховує зміни, які відбулися в суспільстві й економіці нашої держави. Даний закон є одним з елементів нормативно-правового забезпечення реформування галузі, а його виконання дозволить впровадити цивілізовані договірні відносини між споживачами й виробниками послуг, визначити границі відповідальності сторін договору, встановити прозорість процедур затвердження цін і тарифів, на основі конкурсу вибирати виконавців, провести відповідальність оплати до якості й кількості надаваних послуг, підвищити рівень оплати за них [39].
Наступні кроки реформування галузі знайшли логічне впровадження з прийняттям Закону України "Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки", 24.06.2004р. №1869- IV [43]. В цьому законі визначено:
- мета програми та основні принципи державної політики з реформування ЖКГ;
- основні напрями, завдання та заходи з виконання програми;
- етапи виконання програми;
- організаційне забезпечення виконання програми;
- фінансове забезпечення;
- контроль за виконанням програми;
- очікувані результати.
В даному законі наголошується, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні скласти та затвердити відповідні регіональні програми і щорічно мають розробляти відповідно до напрямків Програми регіональні та місцеві програми (заходи) реформування і розвитку ЖКГ.
Слід відзначити, що є певні напрацювання методичного забезпечення впровадження реформ. Як-то:
- Порядок визначення вартості ремонту житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, що виконуються на території України. [104];
- Постанова Кабінету Міністрів України " Про порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" від 12.07.2005 р. №560 [105];
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку визначення об'єктів концесії, концесіонерам яким можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотацій, компенсацій та умови їх надання" від 13.07.2000 р. №1114 [108];
- Методичні рекомендації з проведення перевірки (аудиту) тарифів на житлово-комунальні послуги [113];
- Правила користування тепловою енергією для населення [110];
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення системи державного
- Київ+380960830922