РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ШКІЛЬНОЇ НЕУСПІШНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1. Організація та методика дослідження
З метою реалізації визначеної мети та завдань було організовано та проведено експериментальне дослідження феномена шкільної неуспішності молодших школярів.
Емпіричне дослідження проводилось протягом 2002 - 2005 рр. У ньому взяли участь 403 молодших школяра 1 - 4-х класів ЗОШ 1 ступеня № 5, ЗОШ І-ІІ ступенів № 46, ЗОШ 1-III ступенів № 72, ЗОШ 1-III ступенів № 34, № 29 м. Макіївка та ЗОШ 1-3 ступенів № 2 міста Новоазовськ Донецької області. Серед них учнів з проблемами у навчанні - 217, успішних у навчанні - 186. У дослідженні також брали участь батьки учнів 2 - 4 класів, у кількості 160 чоловік, вік яких складав від 20 до 48 років, і педагоги в кількості 65 чоловік, вік яких складав від 23 до 56 років.
Виходячи з нових вимог до оцінювання рівня знань школярів, слід зазначити, що до групи учнів з низькою навчальною успішністю ми відносимо школярів з початковим (1-3 б.) та середнім рівнем (4-6 б.) засвоєння навчального матеріалу [202]. З усього масиву неуспішних у навчанні учнів ми свідомо виокремили лише таких, чия низька навчальна успішність не була пов'язана з затримкою психічного розвитку. На основі аналізу документів (класних журналів) був визначений середній бал успішності учнів з проблемами у навчанні, який склав 5,5 (середній рівень) за всією вибіркою.
До групи успішних у навчанні учнів ми віднесли школярів з високим (10-12 б.) та достатнім (7-9 б.) рівнем навчальних досягнень. В успішних учнів середній бал склав 10,2 (високий рівень навчальних досягнень).
Оскільки шкільна дезадаптованість та проблеми у навчанні у молодших школярів виявляються з перших місяців, тому і допомога їм потрібна вже з перших класів. З цієї причини ми включали у дослідження саме учнів 1 - 4 класів. Відповідно до системи оцінювання навчальних досягнень, результати навчальної діяльності учнів 1 - 2 класів не оцінюються у балах, а оцінювання здійснюється за допомогою вербального оцінювання (це було описано у параграфі 1.2.) [202]. Тому ми зверталися до вчителів 1 - 2 класів з метою оцінювання навчальних досягнень учнів у балах та їх фіксування в окремих журналах. Це було потрібно й для подальшого, не тільки якісного, а й кількісного аналізу результатів дослідження (кореляційного аналізу, вивчення достовірності розбіжності між показниками розвитку успішних та неуспішних у навчанні учнів) та визначення чинників неуспішності учнів. А для цього нам необхідні були дані про кількісні показники успішності учнів.
Вік досліджуваних визначався в межах 6-10 років відповідно до етапу експериментальної роботи. У констатувальному експерименті брали участь діти віком 6 - 9 років (тобто учні 1, 2 і 3 класу), а у формувальному діти 7 - 10 років, які на наступний рік, після проведення констатувального етапу дослідження, навчалися вже на ланку вище. Отже, діти, яких ми досліджували спершу на етапі констатувального експерименту, на наступний навчальний рік вже брали участь у формувальному експерименті. Слід відзначити, що тільки 60 учнів ЕГ з проблемами у навчанні брали участь у подальшій корекційно-розвивальній роботі, а з 60 учнями КГ така робота не проводилась. Таким чином, загальна кількість учнів ЕГ та КГ - 120 учнів ЗОШ І ступеня № 5 та ЗОШ І - ІІ ступенів № 46 м. Макіївка Донецької області.
Адміністрація та педагогічний колектив усіх шкіл протягом 4-х років працюють над проблемою виявлення причин неуспішності учнів, а також подолання труднощів навчання та підвищення ефективності навчальної діяльності. Тому адміністрація, учителя молодших класів були зацікавлені в проведенні даного дослідження та надавали допомогу в його організації та здійсненні.
Дослідження проводилось у 3 етапи:
На першому етапі (2002 - 2003 рр.) проводилось діагностико-констатувальне дослідження, метою якого було вивчення особливостей розвитку пізнавальних процесів, мотивації навчання, самооцінки, соціального статусу молодших школярів з проблемами у навчанні порівняно з успішними у навчанні учнями. На даному етапі був підібраний пакет психодіагностичних методик з вивчення особливостей розвитку пізнавальних процесів, мотивації навчання, самооцінки, соціального статусу молодших школярів, а також вивчалися психологічні причини шкільної неуспішності учнів початкової ланки з точки зору педагогів та батьків, був проведений психологічний аналіз основних груп психолого-педагогічних чинників шкільної неуспішності, а саме: 1) порушення пізнавальної сфери навчання в учнів; 2) порушення мотиваційної сфери; 3) порушення самооцінної сфери; 4) порушення соціальної позиції учня у колективі. Був зроблений аналіз типів шкільної неуспішності, домінуючих причин, які обумовлюють низьку успішність навчання цих учнів та кількісний розподіл учнів за типологічними групами.
На другому етапі (2004 - 2005 рр.) організовано та проведено формувальний експеримент з метою психолого-педагогічної корекції шкільної неуспішності молодших школярів.
На третьому етапі (2005 - 2006 рр.) проводився контрольний експеримент, тобто повторна діагностика, метою якої було виявлення основних результатів впливу корекційно-розвивальних занять на розвиток пізнавальних, мотиваційних, самооцінних можливостей учнів зі шкільною неуспішністю та визначення ефективності застосованих засобів корекції названого вище компонента неуспішності. Було обґрунтовано методичні рекомендації щодо профілактики та корекції неуспішності учнів для вчителів початкових класів та шкільних психологів, визначено зміст діяльності шкільного психолога у плані запобігання і подолання неуспішності молодших школярів.
Програма констатувального етапу включала дослідження низки показників:
- рівня розвитку пізнавальних процесів за такими характеристиками: рівень розвитку словесно-логічного мислення, рівень розвитку слухової довгострокової, словесно-логічної, зорової, моторно-слухової пам'яті, особливості уваги;
- особливостей р