РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи
2.1 Методика ультразвукового дослідження
Для вирішення поставлених завдань було проведене комплексне клініко-лабораторне
та інструментальне обстеження – 1380 дітей 6-9 річного віку. З усіх обстежених,
було відібрано 156 здорових дітей, яким було проведено додаткове поглиблене
обстеження. Всі діти підлягали огляду спеціалістів: педіатра, ендокринолога,
окуліста, невропатолога, ЛОР-лікаря, дерматолога, гастроентеролога, психолога.
Всім дітям проводилось УЗД черевної порожнини, щитовидної залози та серця, а
також УЗД печінки, жовчного міхура із "жовчогінним сніданком", розрахунок
розмірів печінки та жовчного міхура до й після навантаження.
Ультразвукове дослідження було проведено на ультразвуковому апараті "ALOKA"
SSD-280 (Японія) з інтенсивністю ультразвуку 0,01 Вт/см2 при короткій
експозиції та високій частоті (від 0,8 до 20 МГц) – це значно нижче параметрів,
які застосовуються з терапевтичною метою, завдяки цьому він не викликає
будь-яких змін в органах та тканинах обстежуваних осіб. Нами використовувались
датчики з частотним спектром 2,5; 3,5 та 5,0 МГц. Величина глибини зондування
визначалася багатьма факторами, основним з яких є частота ультразвуку. При
обстеженні глибоко розташованих структур використовують низькі частоти, а для
поверхневих – у діапазоні 5-10 МГц. Інформацію отримували на
електронно-променевій трубці (дисплеї) у вигляді зображення в 32-64 тонах
сірого кольору, що дозволяло з достатньою вірогідністю судити про щільність
отриманих на екрані утворень. При цьому в сучасних приборах яскравість
зображення окремих структур відповідає певній силі відбитого сигналу, іншими
словами: відтінок відбитого сигналу може бути світлішим чи темнішим залежно від
його сили. Менш щільні акустичні тканини представлені на екрані чорними чи
темно-сірими тонами, більш щільні ділянки – світло-сірими, а зовсім щільні
структури – практично білими. Калібрувальний прилад, який присутній у сучасних
приборах, дозволяє проводити необхідні виміри з точністю до 1 мм.
Будь-якої спеціальної підготовки для проведення дослідження не потрібно, але
однією із умов успішного виконання процедури є дослідження пацієнта натщесерце,
тому що незаповнений жовчний міхур дуже складно не тільки лоціювати, але й
достовірно оцінити стан його стінок.
Як відомо, газ, який знаходиться у кишечнику, не дозволяє ультразвуковим хвилям
проникнути вглибину, що вкрай ускладнює дослідження, тому що на сканограмах
з'являється велика кількість артефактів. Останнє ускладнює інтерпретацію
отриманого зображення. Отже, дітей з ознаками метеоризму слід обстежувати після
попередньої підготовки, яка складається з наступного:
- впродовж 2-3 діб до дослідження пацієнту призначають дієту, яка сприяє
зменшенню бродильних процесів та покращує моторну функцію кишечнику (зменшення
вуглеводів, продуктів з великою кількістю клітковини, перебродивших напоїв);
- бажано призначення препаратів, які здатні адсорбувати гази (активоване
вугілля, ентеросгель, сіметикон у дозах, відповідно віку);
- можна рекомендувати перед дослідженням, увечері, очищувальну клізму.
Ультразвукове дослідження проводилось в положенні дитини на спині, в
розслабленому стані. При необхідності використовувались додаткові положення
(лежачи на лівому чи на правому боці). Для повного контакту датчика з поверхнею
шкіри використовували спеціальний гель ("Sonogel"). Під час дослідження датчик
повинен щільно стикатися з шкірою. Направлення переміщення датчика під час
дослідження було поздовжним, поперековим, косим, або секторальним.
Ультразвукове дослідження проводилось у певній послідовності: спочатку
візуалізувався та оцінювався жовчний міхур, потім паренхіма печінки.
Жовчний міхур та позапечінкові протоки лоціювали крізь черевну стінку за
допомогою датчика, працюючого в "реальному часі" на висоті вдиху. На поздовжніх
зрізах міхур візуалізувався як овальне чи грушоподібне утворення (при
відсутності будь-яких видів аномалії) від нижнім краєм печінки, а на поперечних
зрізах у вигляді округлого чи овального утворення. Послідовно – у поперечній,
поздовжній, косий проекціях, змінюючи кут нахилу датчика, ми досліджували
структури, які нас цікавили.
Для ідентифікації були використані наступні критерії: наявність під правою
долею печінки, у її нижнього краю ехонегативного утворення (з огляду на те, що
у порожнині міхура знаходиться рідкий вміст); чіткі контури указаного вище
утворення; ефект щільності задньої стінки жовчного міхура, посилений сигнал
поза ним – феномени, які викликані безперешкодним проходженням ультразвуку
через середовище, яке містить рідину.
Ехографія дозволяє оцінити локалізацію, форму, розмір, стан стінок, вміст та
функціональний стан жовчного міхура. Для вивчення останнього – визначали
динаміку зміни об’єму жовчного міхура на "жовчогінний сніданок" – нативні яєчні
жовтки. Об’єм жовчного міхура визначали за допомогою комп’ютерної установки
апарата "Aloka" SSD-280, вимірюючи його на 5-15-30-40 та 60 хвилинах. При
необхідності час дослідження продовжували до 90-120 хвилин. Реєстрацію об'єму
жовчного міхура у зазначені проміжки часу дозволила виділити фази
скорочувального процесу та оцінити кінетику жовчного міхура та тонус
сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів. Метод визначення скоротливої функції
міхура запозичений із арсеналу рентгенологів за Л.Д.Лінденбратеном [104].
При аналізі моторики жовчного міхура враховували наступні показники:
- Початковий об’єм жовчного міхура (Vп, мл).
- Латентний період – час від моменту прийому жовчного сніданку до початку
скорочення жовчного міхура (хв.).
- Первинна реакція – наявність та вираженість фа
- Київ+380960830922