РОЗДІЛ 2
СЛОВОТВІРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕРМІНООДИНИЦЬ АНГЛІЙСЬКОЇ ПІДСИСТЕМИ МАШИНОБУДУВАННЯ
У процесі дослідження термінологічних підсистем особливого значення набуває аналіз дериваційних процесів, виявлення закономірностей у способах творення термінів різних сфер науки і техніки, що безпосередньо пов'язане зі справою упорядкування відповідних термінологічних підсистем, з їх подальшим збагаченням і нормалізацією.
На сучасному етапі лінгвісти приділяють увагу питанню підвищення ролі багатокомпонентних термінів, яке пов'язане з диференціюванням і уточненням наукових понять.
За останній час все більше дослідників відмовляються від традиційної думки про те, що терміном слід вважати слово або номіналізоване двослівне словосполучення (типу "прикметник + іменник" або "іменник + іменник в генітиві"), що позначає певне поняття. На думку А.С. Полєшко, практика переконливо доводить, що термінологічну лексику не можна обмежити однослівними термінами. Фіксування лексикографічними джерелами лише однослівних (в крайньому випадку двослівних) термінів не тільки призводить до збіднення терміносистеми, але й робить термінологічний словник непридатним для обслуговування фахівців [155, c. 81]. Як слушно зауважує Б.М. Головін, логічно було б визнавати термінами як окремі слова, так і словосполучення, яким притаманна номінативна і сигніфікативна функція в певній професійній галузі діяльності [44, c. 56].
Вивчення професійних мовних підсистем свідчить про те, що спеціальні поняття можуть позначатися не лише однокомпонентними термінами, але й багатокомпонентними термінологічними одиницями. Їх вивчення є актуальним теоретичним і практичним завданням лінгвістики. Багатокомпонентна лексична одиниця вважається термінологічною з огляду на те, що вона позначає певне, закріплене за нею поняття даної професійної сфери людської діяльності. Тільки за таких умов зазначена лексична одиниця може вважатися термінологічною і входити до словникового складу [155, с. 81].
Н.О. Давидова наголошує на тому, що багатокомпонентний термін характеризується певною вибірковістю: тільки окремі види зі всього різноманіття загальновживаних словосполучень можуть використовуватись для створення багатокомпонентних термінологічних одиниць [52, c. 28]. Виявлення правил відбору, що регулюють дану вибірковість, є надзвичайно важливим завданням термінознавства.
Залишається дискусійним питання стосовно того, якими частинами мови може бути представлена термінологія. Згідно з поширеною точкою зору, всі різновиди спеціальних понять мають бути представлені субстантивними одиницями, тобто іменниками. На думку деяких дослідників, категорія іменника з його широкими семантичними можливостями може вичерпати основний склад термінологічних найменувань. Зокрема, відображення цих поглядів знаходимо в працях О.С. Ахманової. Дослідницею відзначається, що важливим є питання про те, до яких частин мови належать чи повинні належати терміни. Привертає увагу той факт, що в європейських мовах, у тому числі й англійській, система субстантивних одиниць настільки розвинута, що основний склад термінологічного списку для цих мов повністю може бути вичерпаний іменниками [291, c. 11].
Термінологія передбачає високий ступінь абстракції. Таким чином, терміносистема є не сумою назв реальних речей та дій, а певною системою назв понять про речі та дії, тому в широкому розумінні слова лексико-граматичним засобом, що виражає поняття про предмети, якості, дії, процеси в термінології, є іменники.
Що стосується прикметників, то на думку лінгвістів, вони можуть вживатися тільки у складі багатокомпонентних термінів, тому термінологічною одиницею завжди буде багатокомпонентний термін загалом. Мовною ознакою термінів-прикметників є словотвірна мотивованість [91, c. 303].
Питання про функціонування дієслова як терміна є складним. Як зауважує О. Ман, необхідно досліджувати не тільки сам елемент, а і всю сукупність подібних йому елементів, що входять до певної мікросистеми, тобто розглядати елемент на фоні терміносистеми як мікросистеми мови. Усередині термінологічної системи, на думку вченого, іменник і дієслово знаходяться у комплементарних відношеннях. Опорною категорією термінологічної системи з точки зору частин мови є іменник, хоча, на думку вченого, термінами можна вважати і дієслова, які теж позначають поняття певної науки [264].
Ми поділяємо погляди лінгвістів, що дотримуються теорії про функціонування різних частин мови у термінології [53, c. 9]. Наша позиція обумовлена тим, що будь-яка сучасна термінологічна підсистема повинна відповідати не тільки вимогам номінації специфічних об'єктів і понять, а й забезпечувати можливість вираження усієї різноманітності відношень і зв'язків, що існують між ними.
Аналіз англійської термінології машинобудування дає змогу виявити її структурні і словотвірні характеристики.
Англійські терміноодиниці зазначеної галузі реалізуються різними таксономічними класами (іменником, прикметником, дієсловом). Загальну класифікацію термінів машинобудування доцільно проводити, виходячи з їх морфолого-синтаксичної структури. При цьому ми виокремили два основних типи терміноодиниць, що функціонують у зазначеній термінологічній підсистемі - це терміни-слова і терміни-словосполучення (або багатокомпонентні терміни).
У термінологічній підсистемі машинобудування для термінів-слів характерні наступні способи термінотворення: афіксація, скорочення, словоскладання, конверсія. Слід зазначити, що похідні терміни утворюються переважно за допомогою словотвірних афіксів за певними продуктивними моделями, які розглянемо далі. Під терміном "модель" розуміють властиву даній мові парадигматичну схему елементів її структури, компактне символічне зображення цієї схеми (або її частин і елементів) [26, с. 28]. Продуктивними моделями є моделі, які на певному етапі розвитку мови є зразком для утворення нових лексичних одиниць [100; 299].
Багатокомпонентні терміни зазвичай утворюються синтаксич