РОЗДІЛ 2
МИТЕЦЬ "СРІБНОГО ВІКУ" П. Н. ТОЛСТЯКОВ У КОНТЕКСТІ ВІДРОДЖУВАНО-ІНТЕГРАТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
2. 1. Генезис та еволюція композиторської поетики П. Н. Толстякова
Уперше до наукового обігу ми вводимо постать П. Н. Толстякова (1880-1938) - фігуру знакову і значну як для культури України, так і для сучасного світового музично-художнього контексту. В січні 1981 р. світова спільнота відзначала 100-річчя з дня народження видатного майстра. Ім'я П. Н. Толстякова належить когорті "розстріляного відродження" - творцям "нової культурної парадигми", - тому на багато десятиліть воно було "затавроване мовчанням" і вилучено з українського історичного контексту. Ідеологічне "табу" обумовило той вакуум, що був створений навколо постаті митця: його твори не друкувалися і не виконувалися, просвітницько-громадська діяльність підлягала забуттю. Поодинокі матеріали, що з'являлись в пресі, репрезентували цю творчу натуру, що знаходилась у вічному пошуку "високого" в Мистецтві і йшла шляхом осмислення "себе-творця" в Часі і Просторі.
Інтерес до яскравої художньої індивідуальності П. Н. Толстякова, композитора, диригента, педагога-просвітителя, громадського діяча, чітко визначився в сучасній музикознавчій науці лише на початку 90-х рр. ХХ ст. Універсальна фігура "ренесансної природи" - композитор, диригент, публіцист, громадський діяч, він своєю творчою діяльністю стимулював розвиток української музичної культури на засадах професіоналізму.
Велика зацікавленість постаттю П. Н. Толстякова як серед фахівців, так і мистецької громадськості, знаходить своє відображення на шпальтах українських видань. Зокрема "Культура і життя", аналізуючи творчий шлях митця, присвячує йому такі рядки: "громадськість Радянської України відзначила 100-річчя від дня народження українського радянського композитора, хормейстера П. Н. Толстякова, яке за рішенням ЮНЕСКО святкується у всьому світі...Саме на Україні на повну силу розкрився диригентський та композиторський талант Павла Ниловича Толстякова..." [87]. В мистецькому просторі України П. Н. Толстякову, як репрезентанту "середньої генерації", належало місце між М. Леонтовичем, К. Стеценко та Л. Ревуцьким і П. Козицьким, визначивши "обличчя" української культури ХХ ст. в хоровому жанрі. Соціокультурна діяльність П. Н. Толстякова стала своєрідним каталізатором відроджуваних тенденцій українського культуротворчого процесу на шляху до європейського культурного простору.
Музично-художня парадигма "срібного віку" визначається прагненням до збирання в єдиному фокусі, "поліфонізації" різновекторних стильових напрямів. Розгляд генезису та еволюції композиторської поетики П. Н. Толстякова, художня індивідуальність якого формувалась під впливом романтичної традиції, символістської естетики, твориться з урахуванням зв'язків з музично-просвітительською, художньо-виконавською діяльністю Синодального училища церковного співу та Петербурзької співацької капели. Два центри хорової культури функціонують як композиторсько-виконавські школи кінця ХІХ - початку ХХ ст., художньо-творчі лабораторії композиторів, духовно-музичні твори яких належали Новому напряму вітчизняної духовної музики. Художницька позиція митця формувалась в символістcько-постромантичному "ключі" (духовна "аура" доби "срібного віку" - неоромантичний психологізм (за С. Венгеровим). В стилістиці П. Н. Толстякова виразно сполучаються тенденції до максимального виявлення стихії вокальності з принципами інструменталізації хорового письма. У виконавській практиці П. Н. Толстяков використовує новації хорової техніки, пов'язані з тембрами: сприйняття хору як симфонічного оркестру з його інструментальною пластикою й багатством тембрів. Більшості його світських хорів ("Восторг", "Сосна", "Девушка пела в церковном хоре", "Соціалізм" та ін.) притаманні яскрава образність, мелодійність, т. з. "співоча гармонія", вишукана хорова колористика (різноманітність вокальних прийомів звуковедення, темброва та динамічна виразність як окремих хорових партій, так і хору в цілому, вільне застосування органного пункту на різних ступенях ладу та ін.).
Розглядаючи чинники, що вплинули на формування художньо-естетичної "платформи", композиторської поетики П. Н. Толстякова, можна виділити наступні позиції:
* витоки - в ренесансному типі творчої індивідуальності (багатогранна мистецька діяльність, активна соціальна позиція);
* навчання в Петербурзькій консерваторії, яку закінчив по класу А. Лядова (композиція), М. Черепніна (диригування), зумовило наявність в образному строї та музичному змісті т. з. "петербурзького стилю";
* індивідуальний стиль композитора завжди "контрапунктував" з художнім стилем епохи, апелюючи до естетики і поетики "срібного віку";
* досконала техніка письма у сфері світської і духовної музики;
* "поліфонічність" музичного мислення П. Н. Толстякова актуалізувалась крізь репрезентативний для його композиторського досвіду хоровий жанр;
* в контексті "включеності" в образно-стильову сферу "срібного віку" "домінантами" художнього світосприйняття стають "вселенське відчуття", філософія єдності людини та Всесвіту, поклоніння красоті й тайні світу (за В. С. Соловйовим);
* концептуальне осмислення проблем сучасного йому історико-культурного контексту - в зверненні до гострої соціальної тематики, що "плакатно" вирішена в поезіях М. Філянського, С. Черкасенка, О. Олеся, Г. Чупринки, П. Тичини, В. Еллана, М. Йогансена, М. Рильського, В. Сосюри, В. Чумака, В. Поліщука, В. Ярошенка, М. Рибацького, Д. Загула та ін.;
* відбиття в творчості українських ментальних структур, залучення в індивідуальний композиторський "фонд" нових інтонаційних джерел -українського пісенного мелосу (на прикладі оригінальних обробок українських народних пісень).
Концентруючи увагу на питаннях духовності в широкому гуманістичному, загальнолюдському значенні, він розкривав в своїй творчості глибокі морально-філософські пробле
- Київ+380960830922